Слава ЗСУ!

Він повільно починає відкривати рота, все ширше й ширше. В решті решт трапляється дивовижне: вуста розкриваються десь на метр. І тут лев кладе у широчезну пащу клоуна голову, і дресирувальник починає їсти тварину, втягуючи її в себе та поплямкуючи. І ось, коли залишки лева вже майже зникають з поля зору, вони застрягають у клоуна в горлі. Той помирає від задухи, стаючи першою побаченою мною людиною, що вдавилася левом.

***

Учорашнє відвідування Коклоу вразило мене, особливо те шоу у Клубі самогубців. У житті не бачив я більш дивовижного дійства. Вистава тривала години дві. І кожний новий номер був більш чудернацьким за попередній, важко було уявити, що усе це не тільки можливо, але й відбувається регулярно. Одного разу, щоправда, вистава була перервана п’яним Веніаміном, який видряпався на сцену, але вищеописані огрядні охоронці добре знали свою справу. Обезглавлений клоун у костюмі П’єро більше не справляв сильного враження, він не був найнеймовірнішим у цьому місці, як це спочатку можна було помислити.

Мені особливо запам’ятався номер із людиною-вентилятором. Клоун із надзвичайно пишною шевелюрою почав з того, що просто пройшовся колесом. Потім, окинувши поглядом глядачів, він заходив колесом по колу, все прискорюючись та прискорюючись. В решті решт, артист набув такої швидкості, що загорівся та за кілька миттєвостей перетворився на гірку попелу.

Я сиджу у дворику на кам’яному бордюрі та п’ю пиво, події вчорашнього дня проносяться у моїй свідомості. Джим обіцяв, що на днях настане нова ера, я схиляюся до того, щоб повірити. А тому якого біса накажете робити окрім як сидіти та пити пиво?

За вікном розташованої від мене праворуч будівлі дівчина грає на піаніно. Це не музика, певно, вона просто вчиться. Звуки інструмента заспокоюють, під них добре абстрагуватися від мирського. Мені файно.

Тупо вчитися музичити в канун початку нової ери, але звідки їй, бідоласі, знати про приход оної? Натомість є привід для романтичного знайомства. Ех, може розбити їй каменем вікно та влізти всередину? «Мила, мені так подобається, як ви граєте, – скажу я, – чи не могли б ви зіграти що-небудь для мене?» Потім я розташуюся на підвіконні, звісивши ноги, готовий слухати, та поріжусь уламками скла.

– Хто це вчинив, хто цей негідник? – закричу я у гніві. – Цей мерзотник заслуговує на ганебну та болючу смерть!

Вона ж буде сидіти, дивлячись на мене нетямущим поглядом. Та награвати машинально при цьому якусь мелодію.

Глава 10

Коли людина вдруге здобуває юність, а таке можливо, протидія їй з боку Системного Кота зростає. Той роздирає задньою лапою із кривими кігтями своє злипле хутро, мерзенно посміхається, бризкаючи ядовитою слиною, та вигадує нові капості. Системний супротив збільшується, і знаєте, це боягузливе створіння ніколи не діє самостійно. Воно використовує свої жертви, людей, вже майже позбавлених душі. Падлючий звір задовольняється, лише висмоктавши оної відсотків вісімдесят – вісімдесят п’ять.

Щоденно люди ходять лікуватися до Веселого Зубного. Цей лікар мало бере, тож незаможні хворі просто змушені ходити до нього, дивитися на те, як він видирає їхні рідні зуби із таким виглядом, наче квіточки саджає, вислуховувати його пласкі жарти та витримувати змучено-зловтішні погляди його асистентки.