Слава ЗСУ!

Для цього ми маємо повернутися до системи закритих шкіл, доволі розповсюджених у світі як престижні навчальні заклади. Будемо відверті: нинішнє навколишнє соціальне середовище, яке «успішно» розклало перше покоління тих, хто народився за часів незалежності, не може бути прикладом і середовищем зростання майбутньої еліти держави нового типу. Саме держава має «висмикнути» їх з нього заради майбутнього їх власного та суспільного блага, якщо навіть такий крок певною мірою віддалить цих дітей від їх сімей. Але нічого хибного тут не проглядається, бо багато з них нічого позитивного зараз дати своїм нащадкам не в змозі. Тому що вони самі є неадекватним усім Божим заповідям продуктом наскрізь прогнилого суспільства тотального споживання. Але рішення сімей віддати своїх дітей на виховання державі заради їх справжнього достойного майбутнього має бути тільки добровільним.

Система виховання дітей у таких школах має бути особливою та дуже якісною і повністю за державний кошт. Окрім традиційного розподілу напрямів навчання на гуманітарний та технічний, усі без винятку учні мають пройти повний курс патріотичної, ідеологічної (відповідної державній ідеології розвитку), інтелектуальної (з досконалим опануванням логіки та риторики), аналітичної, фізичної і початкових економічної та військової підготовки. Протягом перших років навчання фахівцями має бути визначене природне тяжіння учнів до тих чи інших спеціальностей у сфері майбутньої державної діяльності. Згідно з певним всебічним тестуванням, вони будуть відбиратися для подальшого навчання вже за спеціальним нахилом, яке буде потім продовжене у вищому спеціальному навчальному закладі з метою отримання повноцінної вищої освіти і теж за державний кошт.

В процесі набуття вищої освіти державні інституції повинні відслідковувати навчальний шлях кожного студента з метою його ефективного подальшого працевлаштування. Кожний випускник має відпрацювати певний визначений законом термін за державним розподілом і бажано у регіоні, де він народився і виріс. Такий підхід буде сприяти, насамперед, легкості вбудовування випускника у професійне середовище серед земляків та зміцненню когорти місцевих соціальних авторитетів, на яких буде будуватися ефективна представницька та виконавча система місцевого самоврядування. Це забезпечить успішний старт соціального ліфту для кожного випускника системи освіти нової країни.

Інша частина освітянської сфери буде, як у більшості розвинутих країн світу. Вона буде будуватися на вільному виборі сімей, де навчати своїх дітей, кого з них готувати та до яких професій. Усе навчання у державних навчальних закладах – від початкового та до вищого включно, буде для всіх громадян безоплатним (дивись у подальшому розділі «Рента. Земельні рентні відносини» про окремий соціальний бюджет країни). Але набуття середньої освіти для усіх громадян країни має бути обов’язковим!

Для отримання робочої професії, підтвердженої сертифікатом майстра, людина має після закінчення середньої школи додатково пройти курс навчання у професійно-технічному закладі. Після цього рівень її освіти підвищиться з середнього до середнього спеціального. Тільки сертифікат майстра надасть можливість отримати постійне робоче місце з гідною кваліфікацією та достойною зарплатнею.

І зовсім важливе. Після досягнення повноліття, тобто у 16 років, кожний громадянин країни отримуватиме паспорт. До цього факту ми маємо готувати молоде покоління аж з дитячого садочка. На усвідомлення важливості набуття офіційного громадянства має бути спрямована уся наступна патріотична підготовка дітей. Тому ця подія аж ніяк не може бути пересічною у житті людини, бо у подальшому на його долю має лягти повноцінна частка відповідальності за Батьківщину, суспільство, родину та себе особисто. Тому отримання цього самого важливого в житті людини документа має бути урочистим за процедурою і своїм змістом та супроводжуватися прийняттям присяги громадянина Київської Русі з набуттям усіх конституційних прав, а також усіх громадянських обов’язків разом з можливими наслідками за їх порушення.