Слава ЗСУ!

Хто ж має стати цими лідерами? Ви чекаєте, що вони прилетять до нас з якоїсь іншої планети? Та ні. Вони живуть серед нас, ми всі їх добре знаємо. Тому що теж живемо поруч з ними.

Здавна вважається, що у здоровому суспільстві повинна існувати така модель суспільних відносин, коли будь-яка людська спільнота неформально об’єднується довкола авторитетних керманичів-земляків, на яких свідомо чи підсвідомо рівняються, ідуть до них за порадою, за позиками й іншою допомогою, до яких, урешті-решт, просто прислухаються. Все це дає можливість таким людям мати суттєвий вплив на ситуацію й настрій у спільноті, яка їх оточує.

І такими ватажками не обов’язково можуть бути найбагатші особи осередку. За певних місцевих обставин це може бути або наймудріша і найстаріша людина, або регіональний політик, або успішний бізнесмен, а може просто впливова інтелігентна людина з авторитетом – учитель, лікар, митець, навіть священик. Тобто особа непересічна, неординарна.

Тому найважливішим чинником становлення і структурування ефективної горизонтальної суспільної мережі в будь-якому регіоні має стати практично стовідсоткове залучення до активної діяльності та співкерування соціальними й економічними проектами громадських авторитетів, неформальних лідерів спільноти.

І здійсниться такий відбір у новій державі за безпосередньою участю та допомогою територіальних громад. Виключно вони мають здійснити як переатестацію чиновників місцевого рівня, які за своїми якостями зможуть надалі залишатися на займаних посадах, так і провести відбір нових персоналій, що мають замінити вже звільнених. Таким чином відбудеться пошук нових та рейтингування старих місцевих авторитетів, які мають стати або народними обранцями, або керівниками регіональних владних структур.

У чому полягатиме завдання нових лідерів — інтелектуальних, економічних чи політичних? На суспільному рівні — відмовитися від пустопорожньої політичної діяльності. Передусім запустити у своїх територіальних громадах механізм економізації нової внутрішньої політики, інтелектуалізації життя, правильної його самоорганізації.

Тому в самій ідеї нової за своєю суттю держави є ще одна специфічна національна ментальна особливість — її успішна побудова цілком залежатиме від сили прояву сусідських зв’язків і взаємин між людьми, які багато років живуть поруч у певній місцевості.

Ми повинні добре усвідомити, що успіх досягатиметься лише в «польових умовах», причому це має бути тотально, в усіх без винятку регіонах країни і, як кажуть, «на самій землі».

І ще одне, дуже важливе. У новій країні ми повинні створити для людей ЗРОЗУМІЛЕ ЖИТТЯ. Що означає це, на перший погляд, дивне поєднання слів? Воно не мусить сприйматися спрощено, як спершу здається. Це дуже важливо для людини — жити зрозумілим життям. А що маємо зараз? Незрозумілу за своєю суттю і вектором руху державу, незрозумілу економіку цієї держави, незрозумілу структуру її промисловості й сільського господарства, незрозумілі соціальні програми для людей, врешті-решт, незрозумілу національну ідеологію самої влади (якщо вона взагалі є), не зрозумілі нікому закони, які часто просто суперечать Конституції та ще й один одному. Дивлячись на цей безлад, поступово переймаєшся думкою, що ті, хто керує нами, зовсім ні на що не здатні. А в цей час з-за лаштунків дуже спритні «ляльководи» антинародними законами й підзаконними актами, а іноді просто злочинним політичним і економічним впливом на чинну владу навмисне роблять щоденне життя українців геть незрозумілим. І все це тільки з метою маніпулювати заплутаними і внаслідок цього безвольними та зневіреними громадянами, щоб успішно половити собі рибку у великій каламутній калюжі, якою зараз здається всьому світові наша країна.