Слава ЗСУ!

Є серйозне практичне питання: як охопити і надати поточне медичне обслуговування, а в разі потреби вчасну швидку допомогу будь-якого рівня кожному воякові? Відповідь така: згідно з потрібною країні чисельністю армії слід розрахувати граничну чисельність військового медичного персоналу всіх рангів та визначити територіальне розташування медичних закладів різного рівня у прив’язці до місць постійної дислокації військових частин. Розмір і можливості цих медичних закладів повинні суворо відповідати їхньому максимальному завантаженню пацієнтами згідно з коректною медичною статистикою. Медичний рівень усіх закладів — від лікарень до амбулаторій чи просто медичних кабінетів (залежно від кількості приписаних до них військових) — має бути однаково якісним, а технічне оснащення не повинно відрізнятися. Це потрібно лише для того, щоб поранений або хворий зміг отримати потрібну для рятування життя чи здоров’я першочергову медичну допомогу у повному обсязі без зайвого небезпечного для життя транспортування в інший віддалений медичний заклад.

І найголовніше — польова військова медицина. Існує чотири головні чинники успішного функціонування військово-польової медицини: коли є ДЕ, КОМУ і ЧИМ надавати медичну допомогу та є НА ЧОМУ усе це доправляти до найближчого місця бойових подій. Хоча я все це вже висвітлив вище, повторюся ще раз.

ДЕ — у мобільному польовому шпиталі, зібраному з легких споруд, водостійких і теплих матеріалів, пристосованому до будь-яких кліматичних умов і географічного рельєфу; оснащеному автономним паливним генератором, від якого працюють потужні обігрівачі й кондиціонери, освітлення й насоси разом з потужними тенами і фільтрами для подачі, нагрівання й очищення води. Шпиталь має бути будь-якого потрібного розміру, збиратися й розбиратися за лічені години.

КИМ — висококваліфікованим медичним персоналом, лікарями будь-якого профілю й молодшим медичним персоналом у достатній кількості, навченими у спеціальних військово-медичних навчальних закладах, які здобули там також достатній рівень бойової військової підготовки.

ЧИМ — абсолютно достатнім асортиментом якісних ліків, за допомогою сучасного медичного обладнання, пристосованого до пересування разом зі шпиталем.

НА ЧОМУ — у розібраному вигляді на спеціальному високопрохідному автотранспорті, який переміщується вслід за військовими підрозділами у разі зміни ними у бойових умовах місця дислокації.

П’ятий етап. Військова політика нової країни. Внутрішні та геополітичні завдання.

Як підсумок усього викладеного вище про нову армію оновленої держави треба поговорити про речі стратегічного характеру. Усі дії держави та її армії, пов’язані з обороноздатністю країни, її військовим потенціалом і потужністю військово-промислового комплексу, мають бути визначені у новій військовій доктрині. Звичайно, це документ великого обсягу і спеціального призначення, тому тут обмежимося розмовою лише про найважливіші тези, які мусить знати кожний українець.

Сумний досвід 2014–2015 років свідчить не тільки про всі вже названі бойові, структурні, підготовчі, ідеологічні і матеріально-технічні недоліки збройних сил. Засадничу негативну роль зіграла відверто зрадницька політика керівництва країни 2010–2013 років щодо власної держави та її армії на користь Росії і тотальне розкрадання матеріальних ресурсів генералітетом у злочинній згоді з напівкримінальним і кримінальним бізнесом, який «приліпився» до армійських структур. Тому на момент Майдану кінця 2013 року і початку російської агресії, підтриманої зсередини сепаратистськими елементами за гроші внутрішніх і зовнішніх ворогів України, ми мали морально дезорганізований, погано оснащений і непрофесійно керований конгломерат військових частин, який дієздатною армією назвати просто неможливо. І це при її штатній чисельності понад 200 тисяч осіб!