Слава ЗСУ!

Глобалізація «дістане» будь-яку людину де завгодно у світі, якщо вона має хоч якийсь приймач інформаційного сигналу. І хоча глобалізаційні процеси містять у собі велику кількість векторів спрямованості, але основними все-таки є інформаційний та економічний.

Глобалізація інформаційного простору — це позитивне явище для світу й сучасної України. Інтернет з його можливостями швидкісної передачі даних, доступні мобільні гаджети, комп’ютерні програми для відеозв’язку в інтернеті, як-от Skype, та ще багато чого зробили глобальний ефірний простір абсолютно доступним як для швидкого отримання, так і для передачі потрібної інформації.

Світ стиснувся до розміру комп’ютера, смартфону чи мобільного телефону. І якщо на спілкування між людьми раніше витрачалися тижні або місяці, тепер на це вистачає хвилин. Завдяки цьому кожну секунду свого життя ми живемо в реальному світі в онлайн-режимі, ми працюємо з компаніями інших континентів у онлайн-режимі, ми пересилаємо гроші в будь-який банк світу в онлайн-режимі. І — найголовніше — вся світова політика між державами нині теж здійснюється в онлайн-режимі.

Звичайно, можливості інформаційної глобалізації незворотно вплинули на світові економічні процеси. Нині завдяки високошвидкісному інтернету й різниці між часовими поясами вже можливо в межах однієї компанії мати, наприклад, головний офіс у Лондоні, а бухгалтерів, які готують для неї фінансові звіти, в Індії. Нині компанія може розробляти дизайн і технологію своїх виробів у США чи Італії, виготовляти самі товари в Китаї чи Таїланді (так званий аутсорсинг) та ще й контролювати виробничий і логістичний (зберігальний і постачальний) процеси знову-таки в онлайн-режимі.

Суттєво змінилася світова система накопичення й постачання (логістика) вироблених товарів. Наприклад, для того щоб ви змогли в будь-який час купити будь-який товар, скажімо, в Німеччині, його не треба багато мати на складах цієї країни. Через комп’ютерні мережі компанії-виробника щохвилини йде облік руху товарів через усі виробничі, складські і торговельні її підрозділи. І якщо товар закінчується в конкретному магазині в Німеччині, автоматично терміново йде запит на найближчий склад про його доставку, а якщо на місцевому складі товару теж замало, автоматично підключається склад сусідньої країни чи центральний склад головної компанії або вже склад завода-виробника. За потреби вони включать у цей процес авіаційну вантажну доставку DHL чи Federal Express, яка терміново транспортує складам і магазинам товар у необхідній кількості, щоб підтримати їх працездатність. Так зараз працює світова логістика. І все це теж у онлайн-режимі.

Змальовуючи світову систему розподілу праці, руху технологій і товарів, ми непомітно перейшли від проявів інформаційної глобалізації до глобалізації економічної. І якщо з першою у нас не виникало жодних протиріч, до другої є багато запитань... Особливо зважаючи на нинішній економічний стан і рівень розвитку України та її нинішню невбудованість у жодну дієву економічну співдружність країн, наприклад, Євросоюз.

Так добро для України економічна глобалізація чи ні? На перший погляд, дивне запитання. Спадає на думку відоме старовинне прислів’я «гуртом і батька легше бити».

Проте сучасна вразливість спільної економіки Євросоюзу наводить на іншу думку: а може, нам пощастило з тим, що ми нікуди не «вляпалися», а колись вистраждали у довгих внутрішніх дискусіях статус позаблокової держави?

Глобалізація, попри очевидно позитивні явища, має ще й суттєві негативні та неочевидні. І ця неочевидна її частка ставить багатьом країнам і їх суспільствам дуже серйозні виклики, від яких треба буде ефективно захищатися, бо економічний глобалізм у тому спотвореному вигляді, що існує зараз, однаково поступово зруйнує поділ на глобальних споживачів і глобальних виробників.