знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > КООПЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — НОВЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ
Наважуся стверджувати, що нині ефективно протистояти негативним викликам економічної глобалізації зможе лише держава, достатньо ізольована від легкого проникнення не завжди дружніх і корисних для її економіки засобів та інструментів.
Мають же бути якісь «санітарні кордони» для протистояння іноді негативному, руйнівному впливу чужих, не властивих і не корисних для нас ідей, методів та принципів?
Щоб було зрозуміло: економічна глобалізація по-нашому, образно — це коли нас навмисне чи ні відволікають від справи і втягують у безкінечний процес певних, зовсім не дружніх нам викликів, а ми, умовно кажучи, опустивши руки додолу, стоїмо в ступорі обличчям до своїх зовнішніх кордонів, чогось від когось чекаючи і не помічаючи, що в цей час відбувається за нашою спиною, у себе вдома. А мабуть, краще було б повернутися до цих кордонів певною частиною тіла, уважно подивитися всередину країни, взяти всі можливі знаряддя праці й почати справді розбудовувати нову державу. Просто почати продуктивно працювати. Для себе. Для родини. Для процвітання своєї країни.
Якщо ми, маючи найпотужніший у світі аграрно-хліборобський потенціал, не можемо нагодувати самих себе, які ми рівнозначні учасники глобалізаційних економічних процесів? На що ми можемо впливати у цих процесах? Хто з нами рахуватиметься? Ми просто масовка чи статисти у чиїйсь великій світовій грі, спостерігачі невідомо чого і для чого.
Висновок. Ми повинні точно усвідомити, що економічна глобалізація, яка, на перший погляд, здається об’єднавчим процесом, реально не є кооперативною формою діяльності держав чи суспільств, бо глобалізаційні економічні процеси не обов’язково передбачають рівноправність учасників та їх спільну спрямованість на досягнення максимально ефективного для всіх результату. Такі цілі властиві лише для правильно організованої кооперативної діяльності будь-якого рівня і виміру. Тому не економічна глобалізація, а кооперація в найширшому сенсі цього поняття врятує національну і світову економіку від уже видимого краху.
Але знову повернімося до термінів «швидкий світ», «швидкі гроші» тощо. Впевнено можна стверджувати, що досягнення глобальних комунікаційних технологій їх винахідники, розвинуті держави, використали не тільки для добра усього світу, а й з метою втягнути за їх допомогою слабші, але ресурсно привабливі (і ресурсом не тільки матеріальним, а й людським) держави до своїх економічних інтересів, а згодом і політичних орбіт. Тут немає нічого дивного. В епоху всебічної комерціалізації і тотального культу споживання прибуток як результат боротьби за будь-які ресурси став основною метою переважної більшості світових суспільств.
Глобальні комунікаційні технології дозволили легко долати навіть найзахищеніші кордони країн, роблячи їх прозорими для виконання комусь потрібних економічних чи будь-яких інших завдань. Не завжди корисних для суспільства цих держав, а тільки для певних їх громадян або, ще гірше, для поширення руйнівних економічних процесів як результату ворожих дій однієї держави проти іншої.
Наведемо яскравий приклад, мабуть, найважливішого інструменту, завдяки якому відбувається процес живлення глобальної економічної діяльності. Це фінанси і, звичайно, їх провідники — міжнародні та споріднені з ними дочірні, а також наші вітчизняні банки.
Найпотужніші економіки світу вже встигли «накачати» світову фінансову систему такою кількістю емісійних грошових знаків, що на фінансових ринках відкрито заговорили про девальвацію і втрату платоспроможності більшості ключових резервних валют світу. А втрата кредиту довіри до них може призвести до майже безвихідної для світової економіки ситуації.