Слава ЗСУ!

Маю запитання: як зветься столиця нашої держави? Нібито Київ? То чому ж у більшості з нас виникла колективна амнезія і ми не пам’ятаємо, з назвою якої великої в минулому держави нерозривно пов’язано саме назву нашої столиці? Я скажу: велике князівство Київська Русь.

Якщо повернутися до історії Київської Русі, її прадавнє суспільство за своїм рівнем було таким, що дало змогу побудувати на нинішній території нашої країни розвинене і високо організоване соціальне поєднання людей. А вже потім існування такого суспільства дало могутній поштовх для дальшого формування і поширення суспільних утворень на інших, не тільки на сусідніх, а й на дальніх територіях. Якби ми справді могли уявити, на якій території живемо, тоді добре усвідомили б, яку роль свого часу вона та її люди відіграли в загальносвітових цивілізаційних процесах.

Але ми про це забули, а от «братній» російський народ пам’ятає і вже прямою агресією намагається захопити нашу з вами історичну спадщину на ім’я Київська Русь з метою її успадкувати. Тобто навіть нащадки Золотої Орди розуміють загальносвітову цінність Києва і Київської Русі як символів славної стародавньої історії. Чому ж тоді це не розуміємо ми, хоч з Божої волі і живемо на цій святій землі? Знову думаємо, що щастя звалиться нам на голову просто так, як незалежність 1991-го? Ні, вже не звалиться. І тому тепер, 2014 року, ми мусимо відбивати повномасштабну військову агресію з боку «мирного сусіда». Замислимося, а чи не є багаторічне намагання «приватизувати» великого князя Володимира разом із Київською Руссю реальною метою Росії? Їй, очевидно, дуже потрібний якісний родовід, який у всьому світі завжди у великій ціні. Чому ж ми, законні спадкоємці цього безцінного надбання, зовсім це не цінуємо? Мало того, українське суспільство про це навіть не думає і мови не веде. Чи вважаємо це неважливим? Тоді ми зовсім «Івани безрідні», а це вже діагноз для нації.

Є, як кажуть у народі, святі землі. Територія нинішньої України — одна з небагатьох таких територій загальносвітового значення. Тут особлива геоенергетика, чудовий клімат, а Бог уже багато століть береже її від будь-яких природних катаклізмів. У цій країні є все: і теплі моря, і потужні ріки, і Карпатські гори, і величні ліси. Є дивовижна природа з багатою флорою і фауною. І найголовніша нагорода від Творця — неосяжні простори надзвичайно родючого чорнозему, гордості і годувальника людей.

Ми дуже багато втратили на шляхах пошуку своєї справжньої національної ідентичності. Ми й досі не розуміємо метафізичність і нематеріальність найважливіших явищ, які відбуваються в нашому реальному житті. Треба чітко собі усвідомити, що Земля як планета, континенти і країни, нації і народи не є суб’єктами керування будь-яких, навіть найталановитіших керманичів. Це завжди були і будуть категорії, якими керує Божа воля, котра й захищає людей від самознищення.

Українці завжди були і є віруючою нацією, яка прагне жити за Божими законами і заповідями. То що ж виходить? Ходимо до церкви і, мабуть, так гучно молимося за свою долю, що при цьому не чуємо знаків, які нам подає Господь під час спілкування з Ним? Однак саме відчуття сигналів, які даються нам для плідних думок і правильних дій, має стати справжнім результатом нашого єднання з Богом.

Тому, щоб побудувати щасливу нову-стару державу, нам треба повернутися до її історичної назви Київська Русь і визначити форму цієї держави як Велике князівство. Це зовсім не означає, що така форма матиме монархічну ознаку. Це буде справжня народна держава, де буде втілено всі принципи народовладдя, задекларовані в цій книжці. І керівника цієї держави неодмінно буде обрано його народом, як це й було у славну стародавню епоху. Дивно, звичайно, якщо він зватиметься президентом. Якщо вже Велике князівство, то, мабуть він має бути великим князем. Але це лише назва посади виборного керівника держави і не більше.