Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > КООПЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — НОВЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ
На мій погляд, щоб точно знати, що слід робити, треба мати й застосовувати так зване «мислення за моделями». Адже завжди десь і колись існує чи існувала та чи та життєва модель, яку з успіхом можна взяти на озброєння, модернізувавши і пристосувавши її до завдань теперішнього часу. Якщо, звичайно, знаєш, де її взяти і як це зробити.
Ну і чому тоді приклад з народом хадза не модель, хай і прадавня, нинішнього суспільства? Сам факт існування сьогодні цього народу та, хоч як це не дивно, якісніші й досконаліші його внутрішні соціальні взаємозв’язки доводять нам, що колись суспільство було добре організоване й налаштоване на вирішення важливих колективних завдань навіть краще, ніж сучасне.
Висновок. Украй необхідно знати не тільки канонічну підручникову історію, протягом десятиліть багато разів виправлену під чиїсь політичні й економічні інтереси, а й не лінуватися заглибитися в поки що мало нам відому та часто штучно приховану світову історію, особливо в історію нашої рідної землі і надважливий досвід наших пращурів.
Нова-стара назва та форма держави, її символи і символіка
Історiя України не така вже страшна – були й страшнiші. Вона просто принижена. У нас навiть вiдлiк часу йде не вiд перемог, а вiд поразок, лиха та катастроф.
Однак успішності будь-якої країни сприяє її родовід, тобто давня історія і старовинні традиції, які пройшли еволюційну перевірку часом. Нація без історії — це просто конгломерат великих і малих народів, які разом населяють певну географічну територію.
Це як нікого іншого стосується саме України. Виникають суттєві питання: а чи може бути успішною країна без власного родоводу та ще й з не відповідною її стародавній історії назвою? Яка справжня тривалість історії держави Україна?
Історики багато сперечаються з цього приводу, називають різні дати виникнення назви «Україна», але всі дати і терміни, які вони називають, абсолютно не втішні для держави, яка претендує на історичну місію у світі. І все це при тому, що в історичному контексті абсолютно незрозуміла нинішня назва, яка виникла не історичним шляхом, а її штучно вигадали ті, хто силоміць приєднав наш народ до імперії, для якої ми були «у края», тобто були околицею ворожого нам державного утворення.
Звідси незручний для «записних» патріотів висновок: Україна як держава з такою назвою не має власної тривалої історії, а назва країни неприродна, бо нав’язана нам поневолювачами з іноземним родовим корінням.
У цьому світі для всього відпущено свій час. Не буває нічого вічного, все змінюється, і головне тут — не пропустити мить, коли треба проявити особливу волю й надзусилля змінити все докорінно, бо іншого шансу не буде. Сумно констатувати, але мабуть час держави з назвою Україна неминуче добігає кінця. Правильніше сказати, що цей час навіть не почався з моменту здобуття нею незалежності. Бо з самого початку у новоствореній державі все пішло шкереберть, і тепер поступово сходить нанівець. Чому? Зазвичай кажуть: були або є погані правителі. Хтось скаже: народ такий. Метафізики казатимуть про погану карму держави. Напевно, всі ці твердження переважно справедливі, але не вони достатня підстава для такого висновку: не було ніколи реальної держави Україна, а була лише територія з вигаданою не нами назвою. А потім «батьки» незалежності, яка з Божої волі як подарунок впала нам на голову, вирішили продовжити рух шляхом, який вів у нікуди в країні, яка до пуття так і не відбулася. І тепер, як уже зрозуміло, і не могла відбутися. «Як ви човен назвете — так він вам і попливе». Ця відома приказка абсолютно справедлива у нашому випадку.
