Слава ЗСУ!

• Ой, стеблі почервоніли. Це, напевно, від того, що в Антона в душі прихована агресія та злість кипить та назовні проситься. – Пояснила Карина.

• Карино! Свято місце пустим не буває. Я швидко знайду тобі заміну. – Суворо попередила.

Карина психанула та вискочила з магазину.

• Зазвичай стеблі та листя зелене або синє. Коли стеблі та листя моїх троянд червоніють, це означає, що навколо них хтось відчуває кохання, що в серці навколишньої людини велике щире полум’яне кохання. Антоне, я заздрю твоїй коханій дівчині. – Промовила Софія. – Які квіти ти вибереш для неї?

• У мене не має дівчини. – Сухо відповів Антон.

Софія здивовано подивилась на нього.

• Тобто є. Але ми ще не зустрічаємось. Бо… Бо я – повний дурень і їй ще не сказав, що кохаю… її. – Пояснив Антон.

• Так зізнайся їй у коханні. – Запропонувала Софія. - Думаю… Я впевнена, що їй буде приємно.

• Мене сприймають, як дурника. – Пояснив Антон. – Ти ж чула, як Карина до мене чіплялася. Ось так й інші… себе ведуть зі мною. Коли захочеться бути з таким, як я?

• Я тебе не вважаю дурником. Думаю, та дівчина теж так не думає. Ти лише дуже скований, тримаєш все в собі та не хочеш ні з ким зближуватися. Але тобі погано, я гадаю, якщо ти так палко когось кохаєш, а досі не признався в коханій в цьому. Боляче, коли твоє кохання не розділяють.

• Боляче… Нестерпно боляче. – Підтвердив Антон.

• Які тобі квіти? – Щоб змінити сором’язливу тему внутрішніх почуттів, спитала Софія.

• Я…

• Ти ж за квітами сюди прийшов? Дивись: це мій власний винахід. Пелюстки цих троянд майже прозорі. Вони не мають свого кольору, а лише відбивають кольори навколишнього середовища, - і їх добре видно, коли щось колише ці пелюстки. На відміну від властивості змінювати свій яскравий колір стеблів та листя.

• Я не за квітами прийшов…

• Що? – Здивувалася Софія.

• Я…

• Що?

• Я хочу тебе запросити зі мною пройтись… погуляти… коли ти закінчиш. Я запрошую тебе на побачення. – Запропонував Антон.

• О… я працюю до пізньої години. Сьогодні ж неділя. У багатьох сьогодні побачення. Це ж великий прибуток. Тим паче привезли нові троянди, які зроблять повний фурор. Навіть якщо закрити магазин, не зважаючи на те, що я втрачу прибуток, багато клієнтів на мене розраховують, бо це ж єдиний магазин квітів в цьому містечку. Багато коханих жінок та їх шанувальників будуть незадоволені. В кращому випадку. А взагалі сумні. Яке ж побачення без квітів? Та ще ж зав’януть мої нові квіти. Завтра ж робочий день у більшості жителів нашого міста. Завтра починається робочий тиждень. В цей час беруть квіти лише на дні народження та інші свята, які не можна переносити. А ось субота та неділя – дні найбільшої кількості побачень. Тим паче Карина образилася на мене. Але вона це заслуговує. Як там не було, я лишилася помічниці – і мені в будь-якому випадку треба працювати сьогодні до самої пізньої години. Але… давай ти мені даси свій номер телефону – і я тобі зателефоную, коли я буду закриватися… А потім десь зустрінемося… Погуляємо разом… Погана ідея? Так? – Софія зазирнула в очі Антона. – Тобі завтра на роботу. Тобі ж рано вставати. Може, краще завтра зустрітися, після твоєї роботи?