Слава ЗСУ!

• Сама? Не треба мене так лякати. Вам жарти та ігри, а мені становиться моторошно. Не треба вигадувати. – Попросила Настя.

• Ми не вигадуємо! – Гуртом заволали діти, образившись на свою маму.

• Ну, добре-добре. Вибачте. Ви дуже добре прикрасили нашу ялинку. Грайте далі, а в мене справи.

Настя пішла, здивована та з якоюсь тривогою.

• Кирило, - почала вона, коли увійшла до своєї спальні, - діти стверджують, що сама ялинка з ними розмовляє, що ялинка сама вибирає, що і куди повісити.

• Тоді чому ти не там? Не захищаєш своїх дітей від ялинка-монстра?

Кирило голосно засміявся.

• Як мені вже набридла ця ялинка. То ти зі своєю пригодою з заповідником. Тепер діти вигадують казки про розмовляючу розумну ялинку.

• Тихіше, діти почують, а потім розкажуть комусь про заповідник. Не треба це слово взагалі вимовляти принаймні місяць. Коли твій батько приїжджає?

• Сьогодні. Повинен вже бути.

• А що це за звуки на вулиці? – Антон підбіг до вікна. - Що це?

• Мабуть електромобіль, про який мріє мій брат. – Пояснила Настя.

Кирило та Настя спустилися вниз до вітальні, а там вже дітлахи зустрічали свого дідуся.

• Мамо! Тато! Дідусь прилетів! На електромобілі! – Раділи діти.

• Яка гарна ялинка. – Прокоментував дідусь, коли увійшов до вітальні та побачив святково вбрану ялинку.

• Дідусь, вони жива. Вона спілкується. – Відповіли діти.

• Ну, да, авжеж. – Погодився дідусь, сприймаючи це за дитячу фантазію. – Добре, коли є уява.

• Ні! Ні! Це правда! - Сперечалися діти.

• Добре-добре. – Погодився дідусь.

9

• Софіє! Виходь за мене! – Запропонував Антон, коли вони гуляли по своєму маленькому містечку.

• Це на першому побаченні? – Здивувалася Софія. – Так! Так, я згодна.

• Я тебе люблю! – Антон дістав з кишені коробочку, відкрив та взяв дуже гарну каблучку з неї та надягнув її на палень Софії.

• Антон, це дуже дорого. За ці гроші ти міг би купити собі електромобіль. Чому ти його раніше не купив, якщо в тебе було стільки грошей?

• Я їх залишав на свій бізнес, який розвиваю після своєї роботи. – Пояснив Антон.

• Тоді не треба мені це дарувати. Вложи ці гроші в свою справу, а ми з тобою виберемо мені щось більш економне. А потім, коли справа твоя піде вгору, ти мені купиш щось подібне. – Попросила Софія. – Або здійсни свою мрію. Купи собі електромобіль.

• Ти – моя мрія. Я мрію тільки про тебе. Якщо ти не проти, підемо до ДРАЦС. Визначимося з датою. – Запропонував Антон.

• Якщо буде вільно, розпишемося сьогодні, зараз? Просто так, без святковості? Без урочистостей?

• В тебе є паспорт? – Запитав Антон.

• Так, я завжди його беру з собою.