Слава ЗСУ!

А Софія так і не дізналася, що її улюблениця жива, з мисленням, з інтелектом, здатним розуміти людську мову.

Так! Так! Поки не дізналася, доки не зустріла на своєму шляху свою улюблену ялинку.

Так буває у житті, що аж дивно. Ми можемо з дня на день стикатися з чимось таємничим і з кимось неймовірним, але так до кінця не знати про це. Ми можемо щоранку говорити одній й тій же людині "доброго ранку", але так ніколи не дізнатися, яка вона насправді, не зрозуміти, якою вона є насправді, чим вона живе, про що вона думає.

Так і з навколишнім світом. Таємниця може оточувати нас, постійно бути поруч, але ми можемо ніколи її не торкнутися, якщо не зазирнемо за завісу цієї таємничості.

Ми можемо не знати справжніх намірів будь-кого зі свого оточення, доки їхні інтереси не перетнуться з нашими. Поки що ми не опинимося в когось на шляху.

1

На вулиці була чудова погода, яка так вдало підкреслювала відчуття приходу майбутнього свята. Та взагалі в цьому маленькому місті біля підніжжя гори завжди була чудова погода в такому гарному мальовничому місці на Земній кулі. Але це не заважало жити звичайним прагматичним життям, яким жили оці двоє... І саме ці двоє чоловіків на цю мить про щось сперечались.

- Купімо ялинку зі спеціальним штрих-кодом, що означає, що її спеціально виростили та ми не беремо участі у контрабанді. – запропонував високий темноволосий хлопець. - Ходімо на базар. Там якраз привезли багато ялинок. Я, коли ходив уранці за картоплею, бачив, що у багатьох місцях уже почали продавати ялинки.

- Антоне, я тебе благаю! Я не хочу ні за що платити. У нас ліс поруч, сходимо і зрубаємо дерево, що сподобалося. - Вимовив дуже гарний, немов із картини, світловолосий хлопець.

- Ти що? Біля лісу постійно хтось з охорони чергує, нас оштрафують та ще й у в'язницю посадять. Це не просто в лісі зрубати дерево: ця гора – заповідник. Покарання буде серйознішим. – наполягав Антон. - Кирило, я проти.

- Та ти трусиш. Ти просто боїшся і не впевнений у своїх силах. Слухай, там, на базарі, таких ялинок, як у лісі, точно не буде. Ми знайдемо особливе. Молодшим моїм дітям точно сподобається. Усі будуть задоволені.

- Давай спочатку подивимось на базарі. Так і взагалі? Ти зараз серед білого дня збираєшся в ліс за ялинкою? Щоб тебе здалеку було видно?

- Слухай, мені подобається перебіг твоїх думок. Щодо того, що вдень не можна. Значить, ти в ділі та допоможеш вирішити ці справи. Так тримати!

- Кирило, пішли спочатку подивимося, прицінимося, може і знайдемо щось відповідне, що підійде.

- Антоне, добре. Але, якщо мені нічого не сподобається, ми тоді вночі в ліс.

- Гаразд. Думаю, щось на базарі знайдемо. Там величезний вибір.

- Сумніваюсь. Величезний вибір у лісі.

– Пішли спочатку на базар. А потім зробиш висновки.

Два високі красиві молоді чоловіки попрямували в бік базару, який розташовувався нижче їхнього величезного будинку.

Антон порушив тишу:

- Я одного не розумію, як моя сестра могла тебе вибрати собі за чоловіка: ти постійно намагаєшся схитрувати, обман - це як частина твого життя. У тебе навіть робота ґрунтується на обмані: впарити людям те, що їм не потрібно. І товар у тебе сумнівний: якась настойка із грибів, вирощених біля підніжжя цієї гори. І твоя ліцензія на дозвіл збирання грибів там теж під сумнівом. Думаю, ти або сам її в комп'ютерній програмі зробив, або заплатив комусь це зробити, або домовився за отримання ліцензії. Як взагалі моя сестра могла звернути увагу на такого авантюриста, як ти?