Слава ЗСУ!

- По-перше, я дуже симпатичний. Жодна жінка не може встояти переді мною. Перед моєю вродою. Я з дитинства звик до жіночої уваги, мені ще в садочку дівчатка освідчувалися у коханні. По-друге, я ліквідував усіх своїх конкурентів, тож у твоєї сестри залишився тільки я. Їй нічого не залишалося, як погодитись на мене. Хіба мій гострий розум такий поганий, якщо він мені допомагає викручуватися в цьому житті? А зовнішність та мій авантюризм допомагають мені продавати. Жінки обожнюють брати товар з моїх рук. А як вони хвалять цілющі властивості грибів, що вони допомагають їм молодшати років, як мінімум на десять.

- Потрібно жити за правилами, а не намагатися їх оминати.

- Я живу за правилами. За своїми. І зі мною весело. Зі мною не скучиш.

- Ми живемо в такому дорогому будинку, а ялинку для нього маємо красти. Тобі не соромно?

- Ти ж знаєш, що дім твого батька. Він подарував його нам. Але він же не подарував нам частину свого бізнесу, щоб ми могли так спокійно тринькати свої гроші? Зайвих грошей я не маю. Але ти можеш сплатити своїй сестрі ялинку, яка мені сподобається, і тим самим зробити своїм племінникам подарунок.

- Кирило! Це вже занадто. Я сам вирішуватиму, за що платитиму для своїх племінників, а за що – ні. Але. Гаразд. Щоб нас не заарештували, заплачу. Тільки, благаю, не треба йти до лісу. Ти й мене підставляєш. Та взагалі всю нашу родину. Якщо нас заарештують, то буде ганьба. А моєму батьку прийдеться платити заставу за нас обох.

- Спасибі, що заплатиш за ялинку. Але ми не підемо в ліс за умови, якщо я знайду на ринку те, що мені сподобається. А з приводу застави... грошей у твого батька багато: за тебе він з легкістю заплатить заставу, а за мене прийдеться, щоб не страждала його донька та його онуки.

- Ти тільки цим і користуєшся, що моєму батьку приходиться постійно тебе виручати.

Антон і Кирило спустилися в місто, в центрі якого був великий базар.

Кирило проходив повз високих гарних ялинок та сосен, але жодна не залишала його небайдужим.

- Надто лиса. Тонка та висока. Коротка інша. Голки короткі. А тут тонкі. – коментував він. - Ні. Тут нічого потрібного немає.

– Там ще продають. Дивись! – показав рукою Антон.

- Ходімо. Але навряд чи там будуть ті, що підходять. Вони всі виросли у неволі. Вони вбрали цю енергетику штучності. Я прямо відчуваю, як вони знемагають по волі. - промовив Кирило.

- А тобі треба, щоб від ялинки випромінювалася енергетика свободи. Та ще було вільне мислення, звільнене від стереотипів. – зіронізував Антон.

- Ну, ти й загнув. З мислення. Якщо така ялинка трапиться, буде цікаво на неї подивитися. А якщо ще вона вміє говорити, ми зможемо з нею і поспілкуватися. - пожартував Кирило. - Про що можна поговорити з ялинкою?

- Про те, що вона росла, нікого не чіпала, а прийшов ти та зрубав її. І притяг помирати, засихаючи, у своєму домі. От цікава буде розмова. – припустив Антон.

- У нас зараз розмова цікава. Ні. Більше дивна. Обговорюємо, про що розмовлятимемо з ялинкою. Маячня.

- Ти сам сказав, що ми зможемо поспілкуватися з ялинкою, якщо потрапить така, що вміє говорити. Це не в мене проблеми із головою.