Слава ЗСУ!

- Ти своїми запитаннями наштовхнув на ці маячні думки. Гаразд. Тема закрита. І огляд претенденток також. Мені тут нічого не подобається. Вони... зараз знову причепишся до моїх висновків... Вони не підходять і все. Не такі гарні, як у лісі.

- Ти так обираєш, наче другу дружину. Це ж ялинка! Стоїть два тижні до Нового року, два тижні після, ну, максимум до лютого. А потім ти викинеш це дерево. Тут ці ялинки вже спеціально вирощені для свята, їх зрубали, вже вбили. Навіщо вбивати ще одне? Я готовий заплатити та заплачу навіть за найдорожче дерево на базарі. Тільки, благаю, вибери тут і все. Одне питання буде закрите.

- Ти не розумієш. Тобі не зрозуміти.

- Я зараз сам куплю і сам принесу вам у будинок як подарунок.

- Антоне, не псуй мені настрій. І не псуй мені свято. Я щодня буду дивитися на дерево, що мені не сподобалося, і щоразу буду відчувати, що мені впарили цей вибір. Дякую, Антоне, хочеш зробити мені приємно...

– Що? – невдоволено перебив Антон.

- Ти неправильно мене зрозумів... Якщо хочеш, щоб мені було приємно від придбання, то допоможи мені з однією справою. Давай сьогодні вночі.

Кирило замовк, коли поряд несподівано побачив застиглу на місці від почутого жінку, яка просто увійшла до ступору.

– Ми не блакитні. Ну, вас! - пирхнув Кирило. - У нас нічна... риболовля... намічається.

- Взимку? У ополонці? – здивувався Антон.

- Ну так... - розтягнувся в усмішці Кирило.

А потім він шепнув Антонові на вухо:

- Нехай краще думає, що ми на риболовлю йдемо, ніж підозрює нас у нетрадиційній орієнтації. Тим більше я ж не буду як захист своєї честі розкривати свою таємницю. Пішли звідси. Мені тут нічого не подобається. - Тут Кирило промовив голосніше, щоб поряд здивована жінка, що стояла, точно почула сказане. - Готуватимемося до нічної риболовлі. Вночі риба менш лякана, улов буде краще. Обожнюю риболовлю, особливо взимку!

2

Антон залишився чекати глибокої ночі у вітальні, хоча йому вже сестра підготувала окрему кімнату – ту кімнату, яку вони тримали для гостей.

Кирило теж не йшов собі: азарт пригоди не давали йому заспокоїтися.

Дівчина спустилася вниз:

- Діти щойно заснули. - промовила вона. - А що у вас справа? Чому Антону треба залишитися саме сьогодні? Начебто жодних свят та значних подій сьогодні не було?

- Сестронько, ти на мене так не дивись. Запитуй свого чоловіка. – відповів Антон.

- Насте, я тобі все потім розповім. Це сюрприз. – пообіцяв Кирило. - Тобі сподобається.

- Ну добре. Пиво будете? – запитала Настя.

– Нам краще не пити. – відповів Антон. - У сенсі хмільних напоїв. А ось чай буде якраз.

- Антоне, ти знаєш, де чайник і де у нас чай. – пояснила Настя.

- Дякую за гостинність. – з іронією промовив Антон.

- У тебе руки-ноги є: сам упораєшся. – прокоментувала Настя.

- А навіщо тоді пиво пропонувала? – уточнив Антон.

- Тому що я його беру собі, могла прихопити й вам. - виправдалася Анастасія.