Слава ЗСУ!

Війт Яким те ж не міг заснути і вийшов на двір покурити люльку. Що це за сяйво у бучині ? Ніби щось горить ?- але коли горить, то видно вогонь, а то лиш сяйво. Що воно таке може бути ? – та невже опришки об”явилися? Завтра з хлопцями піду туди і подивлюся, що там таке робиться. Чує моє серце , що щось у нашому краї твориться недобре. Але завтра має приїхати панич. То я йому усе і доповім. А може і не треба бо свої не пошкодують мене і загублять мою душу разом з панською. З такими думками пішов до хати спати. Ранок вечора мудріший.

*************

Ну, що хлопці? - я вам казав, що завдяки Івасю буде у нас зброя і на усіх вистачить. А тепер прошу від кожного загону командирів до мене у землянку. Треба скласти план дій. Доходять слухи, що на гуцульщині майже усі села звільнилися від панів. Їхні палаци пустили з димом і обійстя тих, хто допомагав панам знущатися над селянами. Ми не згірші за опришків Олекси Довбуша. Почнемо з нашого панича і перейдемо до інших нашого краю, а може і до повіту. Все обговоримо і почнемо діяти. Хлопці раді, що уже є пістолі і шаблі, і ножі. Зброї на всіх вистачило і тепер уже нічого боятися. Івась сповістив по своїх потаємних каналах, що панич має їхати до повіту, аби йому дали жовнірів для оборони краю. Треба їхні карти перетасувати і до того часу пустити червоного півня на панський двір. Василь під карою смерті попередив усіх, щоб ім’я Івася ніде не звучало. Впевнений , що як тільки щось почнеться знайдуться зрадники і не одна невинна душа загине. Зрадникам буде смерть на місці, а їхні родини спалені разом з хатами. Одумайтесь, братове, допоки не пізно. Ми відпускаємо тих, хто знає, що не витримає панських тортур, якщо попаде у полон, або буде дуже скалічений, а також на кожному кроці буде чатувати смерть від ворожої кулі чи шаблі. Хто зі мною - проголосив Василь, ставайте по - праву руку, а хто проти нехай іде геть із табору. А ти, мудрагель Юрку, записуй кожного хто з нами і бери підпис.

Ніхто не відступив і Василю трохи відлягло від серця. Всі були єдині у помислах і діях, на їхніх лицях була яскрава посмішка. Шкода, що серед нас немає нашого побратима Івася. Мого помічника і провидця, як говорив мольфар. А мене, що вже списали по-старості ,чи по-розуму враз заговорив нізвідки візьмись старий мольфар. Табір загув від появи старця. З яким не страшно іти навіть на смерть,- хотів промовити Василь, та мольфар ніби прочитав його думки – заткувся на пів слові. Зарано ви мене хороните діти, я ще не раз буду рятувати вас від усяких бід- промовив старець. А Івась, ще прославить себе – заговорив. Пригостили дідуня мольфара та він на відріз відмовився їсти м’ясо вепра. Діти! - мої духи природи не споживають м”ясного, наша їжа джерельна вода, цілющі трави, ягода, горіхи і Сонце. Так, так промовив Василь пригадалась остання зустріч біля каменя. Добре, що пам”ятаєш Василю. Та дещо забув, але колись пригадаю.

********************

Василь у всьому слухався Івася і вирішив податися на зустріч з панею. Хотів знати, що затіяла? Відмовитись не зміг,бо Івась міг образитися.

В умовний час Василь підійшов до брами і про це Івась сповістив пані Зосю.

Панна покликала гайдука Андрія, який один залишився у дворі, і наказала йому привести дябла Василя до неї. Сказала таким тоном, що Гайдук аж поп”ятився, і у думках знав, що не з проста викликала холопа. Ото бідному дістанеться,- подумав і навіть стало йому шкода легіня. Пані уміла пустити надуманих слів, страх на тих хто служив у неї. Сказала усій обслузі закритися у їдальні і не виходити до її вказівки. Що діється, із якого приводу у панському палаці. Навіть собаки не гавкали. Одному Івасю було відомо про всі ці події, та він узяв за руку Урсулу і пішли у парк. Івасю хотілося подивитися в очі Василю, що скажете за зброю, якою озброїли місцевих опришків, не без його допомоги. Івась відвернув увагу Урсули, від появи якогось чоловіка. Пані на ганку зустріла Василя холодним поглядом як показалось гайдуку, а насправді, то була прихована міна з метою нерозкриття її дії.