Слава ЗСУ!

Пані Зося зустріла ніби грізно Василя, а насправді взяла його за руку і повела на другий поверх у спальню. Василь ішов за нею ніби заворожений як і попереднього разу, коли через солодкий поцілунок мало голову не втратив.

Парфуми забили ніс ароматром чудернацьких квітів, які тут не ростуть. Рука пані спітніла у руці Василя. На другому поверсі у залі на стінах канделябри, лілнина картини художників. Посеред зали на підставці скульптурні композиції оголених молодих людей.

Із стелі звисали великі павуки із свічками. На одній із бічних стін різного виду зброя . Тут і пістолі, шаблі, палаші, арбалети - ціла зброярня. Василю? -нарешті почув голос пані Зосі. Годі, ще надивишся, іди за мною і потягнула до дверей, що вели до спальні. Василю від побаченого у палаці та ніжного відношення пані помутніло у голові. Він не зміг нічого вдіяти із собою, його вела якась магічна сила. Руки і ноги стали ватними навіть голосу свого не чув, хіба сопів, як йому здалося. На великих вікнах у спальні дорогі штори, прозорі вуалеві тюлі, на стінах ліпнина і кілька канделябрів. На комоді масивній підсвічники із свічками які уже були запалені. На стіні кілька картин із оголеними жіночими тілами.

Почекай мене тут, я зараз прийду і зникла за прихованими дверима, які маскувалися під вид дверей шафи. Ліжко у дорогих парчевих покривалах і зверху у вигляді шатра із помаранчевої тюлі. Появилась пані у одній вуалі. Василь стояв, як статуя і хліба кліпає очима, не знав, що має робити. Пані наближалася до нього ніби німфа. А може то ангел?- подумав Василь. Василь вперше побачив оголене тіло жінки. Вуаль була настільки прозора, щоб було видно кожний елемент тіла, навіть можна було побачити прищик на животі. Від побаченого втратив розум і незчувся, як і коли пані розтягнула його. Жіноча спокуса заволоділа Василем.

*****************

Було уже по обіді. Сонце нестерпно пекло, на небі ані хмаринки. Війт Яким ідучи селом побачив Мирославу. От хто мені скаже, де поділись парубки із села?- подумав війт і поспішив назустріч.

Мирославо, маю до тебе одну справу і гадаю, що ти мені допоможеш. Авжеж, якщо знатиму, про що хочете мене розпитати. Я маю з тобою переговорити за дорученням панича. Ну то говоріть, бо я дуже поспішаю на полонину сушити сіно. Не поспішай, бо ще будеш дякувати мені і не один раз.

Хочу добро зробити тобі і твоїй родині. Та вже усім нам відомо панське добро. Половина села байстрюків панських. Значить так, Мирославу, тобі по приїзді панича треба навідатися до їх двору. Якщо по своїй волі не підеш то гайдуки із зв'язаними руками і ногами доставлять. Покоївки панича гарно живуть і мають за велике щастя бути прислугою при дворі. Ти будеш наглядати за дочкою панича і пані, так, що сьогодні ні, завтра зранку підеш до їхнього двору зрозуміла?!- гримнув на неї війт. Я мушу порадитися з батьками і з Василем, моїм нареченим. Я ось, хотів тебе спитати, про Василя і про інших хлопців, де вони пропадають цілими днями? Василь і хлопці вільні люди і не зобов'язані вам доповідати де їм бути і що робити. Ти Миросю, так зі мною не розмовляй, бо можу образитися. Мені здається, що вони от бачиш, на горі де бучина, у опришків граються. Я не раз бачив, як звідтіль дим іде. То вони спалюють хмиз від розчистки лісу, косять траву, збирають гриби, ягоди для паничів, а вам ввижаються опришки - сказала Мирося. Мене старого не на дуриш, доню. Хочете вірте, а хочете не треба, відпалила. Ох і запальна ти дівка, та нічого і тобі і Василю роги обламаю,- подумки сказав війт. Передай Василю, що я багато чого знаю про все, що діється у селі. У мене є свої люди, які доносять про все. То не люди, то сексоти,- відповіла Мирося. Добре, добре,- іди небого і не забудь завтра іти до панського двору.