Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Опришки

У мене навіть почуття якісь дивні до Урсули, хоч ще дитина. Урсула гарна собою, має витончені руки, гарно розмовляє і мудрості багато, уміє грати на фортепіанні. А що умієш ти Іване? Пані обіцялась навчити читати, писати, але то усе на словах. Аби тільки панич відлучився куди-небудь, як пані сідає на коня і їде в урочище ніби до лісорубів подивитися як іде робота, а насправді шукає нагоди аби побачитися з Василем. Ох і бестія. Закрутила голову опришкові.

Пан злиться ,бо не приділяє йому уваги, виникають непорозуміння, сварки, а потім Урсула плаче. Вона завжди мені все розповідає, що коїться між батьками.

*************************

Василь уже був біля воріт Мирослави і побачив, що у хаті запалили лампу чи свічку. Значить уже вдома. Гукнув і на порозі з”явилася Мирослава. Аромат її волосся нагадав йому польові квіти у відварі якою мила голову. За день роботи пітніють не тільки тіло, але й голова, волосся злипається і тому щодень треба мити голову. Василь взяв її за руку і пригорнув до себе. Слухай, Василю? А що то за такі духмяні аромати чути від тебе? Які аромати? Та я цілими днями на повітрі працюю, кошу трави, перепочиваю у них, а тіло пітне вбирає аромат трави, квітів. Та що ти таке говориш? Я що не умію відрізнити парфуми від аромату запаху квітів?Такими парфумами користуються хіба панни. Так що не задурюй мені голову. Ага я пригадав. Коли мене викликав панич по роботі, то пані Зося мене доторкнулася руками, а від неї несло парфумами ото і пахне. Але пахне не так одяг, як твоє лице, а губи чого порозпухали? Василю, Василю ти, що мені зраджуєш ? Миросю, моя кохана, я тільки одну тебе кохаю і мені більше ніхто не милий. Повір мені. Чесне слово, ти одна у мене. Василь наблизився до губ Миросі і щиро поцілував та не так, як раніше, якось по іншому, на що зауважила Мирося. Василь цілував так, що її сподобалося, аж у голові помутніло і впала у блаженний спокусливий сон. Василю, Василю, що ти робиш зі мною і замовкла……

*****************

Пані Зося назначила зустріч Василю біля каменя-валуна. Злізла з коня і примруживши очі вдивлялась у далечінь села, звідки мав би йти він, її коханець. Та Василь ішов збоку лісу і тихцем підійшов до пані. У личаках горяни ходять нечутно, наче кішки. Пані повернула голову і перед нею стояв Василь у вишитій сорочці і киптарі. За ременем побачила пістоля, а у піхві ніж та такий великий. Ти що зібрався на ведмедя чи вепра? На зустріч із панною озброєним не ходять. Я хіба подібна на звіра? – та ні ти гарна здобич, - відповів якось не звично. Пану Василю сподобалось у ліжку зі мною? – Чи може інша кохає краще. Василь мовчав, бо відповіді не знаходив. Дивився на пані і у жилах заграла кров. Пані?- може відійдемо трохи в бік, аби нас не побачили. Взяв за вуздечку коня і повів у бік лісу. З битого шляху уже не було видно двох закоханих. Та почули, як по шляху де тільки що були – поїхали вершники. Ми вчасно від”їхали і тепер нас ніхто не помітить. Василь зняв киптар і постелив на траві. Груди наповнились ароматом запашних квітів і цілющого повітря. Панна присіла підібравши ноги і Василь побачив коліна і стегна, очі відвести не міг і це побачила пані Зося. Ніби нечайно ще більше оголила стегна і поманила Василя пальцем. Василь стояв і щось розмірковував. Присів поруч, відчув тепло тіла і важке дихання панни. Пані не втрималась від спокуси і налягла усім тілом на Василя. Василь втрачав контроль над собою, як і пані Зося. Обоє втрачали розум бо спалах гормонів став безконтрольним. Обоє поринули в обійми щирого оргазму.

Попередня
-= 20 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!