Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Опришки

*****************

Мирослава з батьком ішла до панського двору. Батько Михайло палив люльку із злості с опів і забув,що мав сказати паничу. Була розгубленість і страх. Чи пустять його до панича? Якщо не пустять то і дочку не віддасть йому. Підійшли до воріт панського двору і постукав ціпком. По другий бік воріт почув голос гайдука. Кого біс несе? Чого треба? Не чого, а кого ?- відповів Михайло. Ти диви, який сміливий? - відповів гайдук. Відчиняй, до пана є справа,- привів дочку до нього. Ну то інша справа і ворота відчинив так, щоб міг пройти один чоловік. Пройшли у двір і тут їх оточили хорти із осколом зубів. Геть звідси - окрикнув гайдук і собаки відпустили, але не гавкали, а гарчали наче на ведмедя. Пан саме сидів із панею на ганку і гріли свої тіла на сонці. Пані поскаржилася пану на біль голови і вже намірилась іти всередину палацу, коли побачила гайдука з дядьком і дівчиною. Панич побачив Мирославу і кров заграла в жилах. Не у захваті була його дружина. Пане, ось привів відвідувачів,- промовив гайдук. Добре, добре іди до воріт. Паничу, привів дочку до роботи , але хочу попередити вас, що не потерплю, якщо вчинете наругу чи погано будете ставитись до неї. Ти холопе будеш мені розказувати, що мені робити? Геть дябле,- поки не пустив хортів. Розірвуть на шматки. Ти подивися на нього? Буде мене лякати, якесь бидло. Пані від побаченого зникла за дверима. Паничу, я вільна людина і не маєте права мене ображати. Бо недалеко є опришки і як прийдуть до вас, то я все їм розкажу. Які опришки, де вони? — Покажи? Пане я вас попередив або ходи доню додому. Нікуди вона не піде, а ти іди по-доброму. Михайло набрався сміливості і сказав те, чого не очікував панич. Паничу не робіть зла селянам, і не знущаєтесь, як ваш батько, бо буде біда. Панич хотів виказати свою лють та стримався, бо чутки про опришків дійшли навіть до повіту. Може дійсно бути більш поблажливим, аби не накликати біди.

Буде усе добре, дочки ніхто не образить. Вона буде доглядати і опікуватися моєю дочкою Урсулою, а платня буде доброю. Ще дякувати будеш. Ну, ну паничу, — сказав Михайло і пішов до воріт. Мирослава підбігла до батька, поцілувала і помахала рукою на прощання.

Івась саме ішов доріжкою і вів за руку Урсулу. А ось і моє янголятко небесне — промовив панич і поцілував у щоку донечку. Урсуло, донечко я тобі віддаю, ось цю дівчинку і ти тепер з нею будеш гратися і взагалі проводити дні. Я не хочу, у мене є Івась і все! — Промовила Урсула. Я Івася призначаю старшим пахолком. У нього тепер буде дуже багато роботи і йому не до тебе. Я сказала, що не хочу нікого крім нього і обняла так, що годі відірвати було.

Появилася пані Зося і помахала пальцем на доню.

Ти Івасю заслужив панську довіру і від сьогодні ти тепер пахолок над усією челядю і гайдуками, - моя права рука. Сповняти будеш тільки мої накази, а пані Зосі? — тільки мої! гримнув при Зосі. — даючи їй зрозуміти хто у домі господар. Панич останнім часом відчув холодні відносини з нею і вирішив трохи простежити за нею. Покоївка хотіла мені щось сказати, та нагла смерть не дозволила їй цього зробити. Івась припильнує. Де ж то видано, аби ніякої ласки не проявляла. А може то моя вина? А я хіба ласкаю її? Нічого, є Мирослава і життя покращиться. Та пані Зося буде пильнувати мене...Треба подумати, якби паню випровадити за межі двору. Ага. Вона уміє їздити верхи то буду посилати до лісорубів в урочище, а навіть на цілий день нехай їде. Панич такій ідеї зрадів і навіть на радощах аж плеснув руками.

Попередня
-= 21 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!