Слава ЗСУ!

Василь спускався з гори нечутно і таки побачив коня і неподалік пані Зосю...

Зосю, я хочу дещо сказати, та мені бракує слів і сміливості. То може я допоможу? Вам цього не зрозуміти — витиснув із себе Василь. Слухай опришку - несподівано заговорила пані. Невже ти гадаєш,що я нічого не знаю про тебе і про селян, які об’єдналися у ватагу і що ти є старшим над ними? - та що ви таке кажете? Кажу що знаю і моє переконання мене ніколи не зраджує. Та про це потім. А зараз хочу тобі сказати, що панич запідозрив мене у зраді. Побачив синці на тілі, ще від тоді, коли ми були у палаці. Нас бачила покоївка, яка віддала Богу душу від укусу змії. Вона була підіслана паничем слідкувати за мною. Івася я теж бачила у покоях, але він би мене не видав паничу. Я так гадаю. А коли я приїхала від тебе вдруге, панич помітив помнуту сукню і синці на ногах. Сказав прямо, що я його зраджую. Я йому відповіла, що хіба із старим гайдуком Андрієм. Він, як та нишпорка, шукає і знайде. Василю, наклонилась над ним і поцілувавши спитала. Слухай?!- мені ввижається, що Івась дуже подібний до панича Йожефа. Казали, що його отець був гульвіса, любив покоївок і, що пів села байстрюків його. Наведи справки хто його батько, бо мені таке питати його незручно. Знаю, що його мама Пелагія. Була у старого пана Янека покоївкою. Та, як завжди буває, пани ґвалтують наших дівчат, а потім кидають. Може Івась і є тис байстрюком пана Яна. Ну така подібність. Вони є брати по батьківській крові. А тепер, щодо того, що хотів мені сказати мій красене? — промовила. Я знаю, що ти хочеш сказати? Я тобі остогидла і не хочеш більше зустрічей? Так? Я такого не казав. Василю? — Мені без тебе не життя, я хіба живу на цьому праведному світі заради тебе. Ти мені милий як сонце, зірки, повітря і без тебе я помру. Хоч, коли підете вбивати панича, палити обійстя ти уб’єш і мене. Мене вбий та пошкодуй мою яснооку донечку. Коли будеш вбивати мене то так, щоб вмерти без мук. Василю?!- ти чуєш мене мій легіню?. Скажи хоч слово, бо я уже вмираю. Боже, як я тебе кохаю. Я із Йожефом не сплю від коли зустрічаюся із тобою, тому і підозрює у зраді.

Та допоки я ще жива той кохаюся з тобою. Пані Зося входила в екстаз і поринула у світ спокуси. Василь не опирався і відповідав тим же...

********************************

Панич почав ще з більшою довірою ставитися до Івася, бо паничу доповів про злодійство зброї і сказав, що треба придбати нові моцні замки до зброярні.

Гайдуків не міг запідозрити, бо служили йому вірою і правдою, та й завжди були при ньому. Старший гайдук Андрій? — малоймовірно, що міг би заподіяти, бо він із іншого села, та й уже старший, більше спить. Хто би то міг таке вчинити? — На думку ніхто не спадав. А може то Івась під прикриттям? А як його перевірити? Вже перевіряв і грішми і іншими справами, та нічого не можна було йому приписати. Ото загадка.

Пан уже почав переживати за своє життя і сім’ї. У повіті йому відмовили у наданні жовнірів, бо ще не було підстав для хвилювання. Але ж я відчуваю, що наближається той час, що йому і сім’ї буде гаплик. Все пустять з димом і кров’ю буде скроплена земля, по якій ходжу. Треба покликати Василя Бойчука, він авторитет серед селян із ним порадитися, що і до чого. Івасю? — окрикнув панич. Так паничу, слухаю вас. Треба Василя Бойчука покликати до двору. Є розмова. Добре паничу. Мені уже їхати чи відкладемо на завтра? Давай завтра, бо сьогодні уже по полудню. Добре паничу. Завтра вдосвіта поїду. Іди, іди Івасю. Івась майже здогадувався з якої причини має з`явитися Василь, але на перед не забігав. Пані Зося зачула розмову і у душі зраділа, що побачить коханого. Ти чого така весела, пані Зосю? — спитав Йожеф. Гарна погода, роздягнусь і трохи позагоряю, бо уже скоро осінь. Їй дурня у голові, а у моїй тривога і печаль. Ото баби? — їм би хороші харчі і любощі у голові. Знервовано встав пішов у парк до Урсули і її покоївки. Мирося у одній літні сукні безрукавці йшла і ніби спеціально збуджувала панича, повними грудьми і стегнами. Ото слічна дама подумки панич себе змушував думати про....