Слава ЗСУ!

На завтра треба принести казанки, казани, миски, ложки. Хто скільки може у торбині крупи будь-якої, сала, солі, що вважатимете за необхідне. Пили, сокири та інший інструмент. Беріть луки, стріли, шаблі хто їх має. Місце зустрічі тут вже на цьому місці біля каменя. Табір підберемо у такому місці, щоб ворогам дістатися було неможливо і біля струмка води. Таке місце я бачу звідси,- промовив Петро Марчук. Он бачите прямовисна скала, а на горі бучина. Нам треба буде будувати житло і землянки. Смереки ростуть на скалах, а бук на скалі рости не буде. Там де росте бук чи дуб там земля, а у коріннях тих велетнів можна викопати землянку, накрити бучиною, а зверху дерною і мохом.

Та так заробити до них входи, щоб ніхто і не здогадався. Оце ідея добра, ствердив ідею Петра Василь. Звірини у лісі багато то проблеми із м’ясом не буде, але то потім. А зараз нам треба провести підготовчі роботи. То ж завтра зранку зустрічаємось на цьому місці. Домовилися?- домовилися, відповіла ватага. А де мій помічник Івась Палагни? Та тут я, тут, Василю. Я за каменем сидів і міркую, де би зброю дістати. І що наміркував? Добре наміркував. Піду до пана проситися у пахолки, може візьме, а там рознюхаю, що і до чого. Ідея непогана Івасю, пробуй хлопче може і вийде на добре.

Ну, що ватагу будемо розходитися? — Агов добрі люди, благословення Господнє треба прийняти — промовив мольфар, який об’явився нізвідки і всі були вражені появою старця. Я все чув — промовив старець. На добру справу ідете. Хтось із вас загине на полі брані, але буде прославлений людьми, хтось зрадить і буде проклятий посполитими. А зараз ви затіяли добру справу і вороття назад уже немає. Я молитимусь за ваші душі. Та ви не увіруєте у нашу віру, — ви вірите духом природи? - заговорив Василь. Все, що є на цьому світі — це від Всевишнього. Так, що Бог у нас один, а обряди є різні, головне, щоб були світлі, чисті, добрі. Я завжди буду з вами. У легінів ніби тягар спав з душі, світлом, теплом налилось тіло, відчули полегшення і силу духу. Усміхалися, обнімалися, бо відчули запоруку мольфар. Мольфар, як об’явився нізвідки так і пішов непомітно для всіх, тільки легкий вітерець відчули.

Зустрічаємось завтра зранку — промовив Василь.

****************************

Сонце заховалось за обрієм, легіні розходились, перемовляючись і у всіх було якесь надзвичайне піднесення. Кожний думав про своє. Та зводилось до одного їм визначена долю у покращенні селянського життя. Про нас піде слава, як за Довбушем. Ми станемо опришками свого краю.

Тим часом селом пішли розмови про зникнення хлопців. Гайдуки прискакали на конях і перепитували де поділися хлопці, чому не з’явилися на роботу до пана. Пан злиться. Казав, що всіх тих дяблів запроторить до льоху і каратиме канчуками. Цілий тиждень до пана на роботу ніхто не ходив. Та раптом до брами підійшло може зо два десятка лісорубів. Пахолок тут же доповів паничу про них. Панич аж пінився із злості за непослух, але пішов їм назустріч разом із двома гайдуками. В переді ватаги стояв Василь. Панич підбіг до нього і махну перед лицем канчуком, та Василь навіть не кліпнув повіками, а дивився злими очима на панича. Ви холопи, що собі дозволяєте, я вас згною, я вас на дибу підвішу. Паничу? — перебив його Василь. Ви на нашій землі, а не ми на вашій, ми не холопи і не бидло і прошу з нами рахуватися. Пан аж сопів та вдатися до гіршого впливу побоявся, бо знав, що робиться по інших повітах. Там палять панські маєтки, убивають панів і страх вгамував панича. Ми на роботу не ходили, бо мало платите,- промовив Василь. Селянам забороняєте збирати хмиз, гриби, ягоди, горіхи. Від сьогодні паничу буде нам платити по два злотих на день за роботу. Не обкладати митом збір грибів, ягід, горіхів. Відробіток селян один день на тиждень, а не три. Ти холопе заплатиш за свої слова. Ану візьміть його слуги! — просопів панич, та тут же оступився коли побачив, як легіні взялися за топірці. Різко повернувся і пішов. Раптом зупинився і підійшов упритул до Василя. А ти мудрагелю ходи зі мною до покоїв — звернувся до Василя. Василь повернувся лицем до ватаги і побачив схвалення. Іди, нічого тобі не буде, ми з тобою.