Слава ЗСУ!

Панич, який саме під’їхав на вороному, не міг збагнути, що діється насправді у середовищі військових. Гей паничу?! — ми відмовляємось від захисту вас від опришків. Ви їм добре душкулили, що об’єдналися проти вас. Ми свої голови прибережемо для сімей, а не заради вашого розкішного життя, було чути з боку жовнірів. Ми уже похоронили більше трьох десятків своїх друзів і вирішили їхати звідси! Життя дорожче за ваші злоті, яких ще не одержали. Панич сидів на вороному і молився про себе. Лице зблідла від почутого і мало не звалився на землю із коня. Ним затрусило і не міг промовити слово. Трохи оговтавшись розкрив рота, але звуку не подавав. О Матка Боска?!-спаси і сохрани.

Командири на відповідних умовах випросили собі життя і відмовлялися від командирства. Та їх залишили на тих же посадах. Улани і драгуни подались в бік повіту. Жовніри висунули паничу умови, а потім на штурм табору опришків. А де я візьму стільки злотих, аби виплатити жовнірам, які таки залишитися дали згоду? Панича така позиція звеселила і дала шанс на успіх. А там буде видно, кому платити, якщо знову багато загине, то платити буде менше. Головне знищити опришків. Кари ніхто не уникне. Всіх скараю. Будете лизати мені руки, ноги. Аж тоді буде порядок. Кров доходила до скронь і панич лютував ще більше. Перед очима спливали картинки райського життя.( Та станеться жахливе — неочікуване) ( про це інше згодом)

Ватага опришків були у постійній тривозі, а тому посилювали пильність. Перевіряли пастки, зброю. Було уже прохолодно і порох був сируватим. Порохом набивали порохівниці чи саморобні шкіряні мішечки і тримали у теплих місцях. Сушили порох і на сонці. Сушили і гніт до рушниць. Обговорювати перемогу ніхто не наважувався, бо всі були заклопотані підготовчими справами на випадок наступу жовнірів. Розвідка доповіла, що драгуни і улани поїхали з поля дислокації. Частина жовнірів теж вирішили повертатися до повіту, бо втратили більше трьох десятків товаришів. Закопали, як собак, а тому відмовляються іти на штурм табору опришків!

Василь звелів усім зійтися на віче через годину. Ватага зібралася, окрім тих хто був на чатах. Василь щиро подякував усім за відсіч жовнірів, і що без втрат у ватазі. Та заспокоюватись на досягнутому не маємо права. Нас очікує ще велика борня. Може хтось і загине, ми не маємо права розслаблюватися, а набиратися звірячої сміливості, аби перемогти нападаючих.

Петре! Посиль охорону у два, а де треба у три ряди на певній відстані. Як сигналізувати знаєте. Тож при певній небезпеці давати сигнал і ховатися у потаємних сховках. Усім зрозуміло? Авжеж. Авжеж. Відповіли опришки.

Іван знову нас повідомить про час наступу. Цей хлопець більше важить для нас ніж будь-хто інший. Вірний нам, а не паничу хоч і зведений брат. Переманив і пані Зосю на наш бік. Казав дідуньо-мольфар, що буду слухатися Івана, хоч і малолітній. Так воно і сталося. Дуже багато корисних справ зробив для ватаги і робить дальше. Коли підемо воювати панича, треба буде наперед його перевести до табору — промовив Василь. Усі були «за». Та Василь хотів ще щось сказати та зупинився на півслові. А потім так і сказав, що хотів приховати перед опришками. А ще хочу вам сказати, що Іван переманив наш бік і пані Зося. Ото Іван ну. Молодець!, молодець! схвально відповіли опришки, наших жінок і батьків попередив про приїзд війська і щоб втікали до лісу. Жовніри у ліс не поткнуться, бо бояться опришків, які чатують на них за кожним деревом.Ото нагнали на них страху. Ще попередив війта Якима, аби не йшов до панича, який його шукає. Війт Яким першим дременув у ліс без жінки і доньки — головне зберегти своє життя.