Слава ЗСУ!

Івась майже не відходив від отамани і Василю було навіть приємно спілкуватися з ним.

Василю, а я надумав йти до панича проситись на роботу пахолком. Ти, що з глузду з’їхав? — До пана у лакеї. То не вільно Івасю таке робити. Та я хочу роздобути зброю. Я матиму можливість ходити по палацу, пригляну де у пана зброярня і потихенько буду викрадати і виноисти за огорожу у домовленому місці, а ви будете її забирати. Ти подивись? — мало не зойкну Василь від такої пропозиції. Ну ти Івасю, — молодець. Дай Боже би так сталося. Станеться,- запевнив Івась. Завтра навідаюсь до панича у гості.

********************************

Пані Зося знала, у якому урочищі і в які дні працюють холопи. Просила Йожефа аби дав гайдуків для її охорони. Вона хоче побачити, як працюють холопи. Пан розпорядився на догоду пані Зосі, а сам поїхав до повіту. Пані Зося уміла їхати верхи на коні досить вправно. Навіть гайдук похвалив. До урочища було не далеко від палацу. Під’їхала майже впритул до лісорубів і вони були здивовані появою пані на коні. А де пан? — Чому приїхала пані? — здивовано переглянулись між собою лісоруби. Зося чемно привіталася і очима шукала Василя. Та не бачила його і сум огорнув її серце. А де я можу побачити Василя? —якого Василя? — Тут є три Василі — відповіли легіні. Ну, такий здоровань, він у вас за старшого. Його нині немає, прихворів - збрехали друзі. Зося змінилася на лиці, повернула коня і поїхав назад до палацу. Не вдалося побачити його, але надії не втрачала. Та одного разу так і зустріла Василя на дорозі до села. Пані Зося сказала пану, що хоче проїхатися верхи неподалік панського двору. У супроводі двох немолодих гайдуків виїхала на дорогу і побачила Василя. Несподіванка увінчалась успіхом. Неподалік зупинилась і чекала коли підійде Василь. Гайдукам показала рукою, аби від’їхали. Коли Василь порівнявся з конем, Зося попросила аби він її зняв з коня. Василь підняв руки і Зося усім тілом звалилась на нього. Добре, що попала на здорованя, а не на якогось хлопчика, на подобі панича.

Василь ніжно підхопив під руки, а вона обняла його за шию і пригорнулась до нього так, що аж дух перехопило йому. Василь, відчув тепло її грудей і тяжкий подих. Зося ще міцніше пригорнулась і зустрілася з поглядом Василя. Василь не очікував на такий стан справ. Тримав на руках пані Зосю, яка і не думала відпускати його шию. Руки міцно тримали його і він відчув приємний подих і близькість їі губів біля рота. Не знав, що має робити, оглядався чи хто не бачить, як він тримає пані, а вона обхопила його шию і нарешті опустив додолу. А ти моцний є Василю? — нарешті промовила. Який є, такий є — відповів. Василю, ти є файний, дуже файний чоловік. А який моцний, о Боже мій. Хочу тобі щось запропонувати, та не знаю з чого почати. Та ви кажіть скоріше, бо маю іти у справах. Не спіши коханий, іди до мене. — Зося зайшла за круп коня, аби не бачили її гайдуки. Гайдуки сиділи неподалік на траві і курили люльку, панни не бачили. Іди до мене промовила пані до Василя. Підійшовши впритул до пані і почув носом приємний запах квітів, аромат п’янив голову і незчувся, як пані охопила його голову і ніжно цілувала його губи. Отямився не скоро, бо відповідав тим же. Пані, пані? Та що ви робите зі мною? — Мало не кричав, але йому було приємно і він поринув у лоно спокуси. Василю, я тобі дам знати, коли пан поїде до повіту і ти прийдеш у мої покої. А як буду знати? — Вже погодився. Я перекажу пахолком Іваном. Він гарний хлопець, я йому гарно заплачу і він тебе знайде. А тепер підсоби мені, вилізти на коня. Василь підставив руки під ногу пані і силою так підкинув, що пані мало не звалилася на другий бік коня. Подала руку на прощання, посміхнулася і поїхала.