Слава ЗСУ!

*************************

Селяни з лісу повертались до своїх домівок бо знали, що жовніри повернулись до повіту. Панича вбили не опришки, а ті ж самі жовніри. Дізнались і про жахливу смерть війта. З такою новиною ішли аби повідомити громаду села і рідних війта. Як вони перенесуть таке горе. Навіть не по хоронять по-християнськи бо тіла немає. Удимарях появився дим, а значить у село повернулось життя. Нікого боятись, ніщо не загрожувало. Та безві та без закону життя не життя. Селяни звикли до уставних норм життя, а тому вирішила звернутись до опришків за пораду. Та що тут думати промовив Коваль Микола. Гадаю, що лад у селі може навести хіба що Василь Байчук. Він як отаман опришків зумів з організувати опришків на боротьбу із паничем. Панів позбулись без жертв для села за винятком двох хлопців, що загинули у не рівному бою з цілою армією жовнірів. Підтримайте мене на зібранні на майдані і будемо просити Василя бути нашим урядовцем . Селяни навіть не перешіптувались, як зазвичай було і дали згоду на обрання Василя війтом села. Ця новина дійшла до опришків і ватага одноголосно просили Василя дати згоду. Я всім дякую за виславлену довіру, але мушу вам сказати, що ще немає певності у тому аби не повернулись зовніри. З управи направлять урядовців аби настановили якогось панича— (якщо нашого не сприймуть ),а тоді і війтом настановлять кого схочуть. З цим питанням треба не поспішати. Правду каже отаман висловив думку хтось із опришків. Ну, якщо так, то почекаємо.

Розвідка донесла, що у селі появились два вершники шукають опришки. Селяни їм не повірили. Пов’язали і чекали на опришків. Вершників доставили до каменя —валуна де зібралась ватага на чолі з отаманом. Хлопці були молоді. Коли побачила отамани, зраділи бо вперше бачила справжнього отамана — опришків про якого уже пішла слава усією Бойківщиною. Тишу порушив отаман. Звідки вас принесла і яка біда сталася? Пане отамане ми із Яльника. Нас послала громада села аби вас попросити покарати панів, які знущаються із селян. Сили немає їх знущанням над нами. У нас є теж свій отаман, але ми не маємо зброї і нас небагато, а у пана гайдуків зо тридцять, а такі злі згірш собак. Карають невинних. Наших жінок, сестер ґвалтують, щей на показ виводять. Допоможіть братове. Де знаходиться панський двір? На околиці села, у лісі чи інде? Панський двір знаходиться під горою, а навколо ліси і хащі. А жовніри є?Є і жовніри. Ви як нагнали страху то пани по селах найняли жовнірів, бо на гайдуків надії мало. А які є підступи до панського двору? Головні ворота з боку села. Паркан високий з тесаного дуба.Навколо парка назовні бігають люті собаки, які добре охороняють підступи до маєтку панського. Я здогадуюся, де знаходиться те село. Двох днів переходу достатньо, якщо іти горами. Та ми вам покажемо коротшу дорогу і непомітно потрапите до околиць панського двору. Чи є у пана на службі мешканець вашого села і чи зміг би вивідати те, що нас цікавить? Довіри немає ні до кого, бо пан їм добре платить. А зрадити можуть. Ото уже кепські справи. Отак за серебряники стають Юдами. А де їх Юд немає? Добре хлопці, ви їдьте, а ми обговоримо ситуацію і якщо вирішимо іти, то чекайте нас через тиждень. Добре отамани, будемо чекати. Спасибі на доброму слові сказали і поїхали. Що будемо робити ватаго? А що робити, треба іти бити кляту шляхту. Чи усі дають добро? — Усі, усі. Ми готові. Готуйте провізію. Нікому і селян не говоріть куди ідемо.

Опришків зустріли по-братськи. Тиснули руки, обнімалися і приступили до обговорення тактичних дій нападу на панський двір. Перш за все, треба знати найслабше місце у паркані, знищити собак з допомогою м’ясо з отрутою. Напад має бути раптовий. З усіх боків підпалити паркан, щоб усі у дворі зайнялися гасіння, а ми тим часом ударимо по них з пістолів і рушниць та арбалетів. Місцеві хлопці повинні створити сильний галас з боку лісу і всі жовніри та гайдуки піду у той бік, а ми підемо до воріт переб’ємо вартових і проникнемо у середину панського двору. Будьте обережні, уникайте прямих сутичок і бережіть себе. Нам жертв із свого боку не треба. Найкраще нападати удосвіта, коли починає світати. Жовнірів і гайдуки спросоння не зрозуміють, що коїться і візьмемо їх у кальсонах. Місцеві хлопці із заздрістю дивилися на зброю у опришків. Дехто бачив вперше і кожний хотів мати таку ж. Нічого хлопці, у панському дворі цього добра вистачить на усе село.Так що набирайтися хоробрості і вперед по сигналу. Місцеві хлопці розробили операцію по знешкодженню собак. Інші збоку лісу мали зчинити страшний галас, аби відволікти жовнірів і гайдуків а опришки мали довершити свою справу. Опришки на нічліг вибрали лісок неподалік села і полягали у чому були одіті. Уже було холодно, та у лісі тепліше аніж на пустирі. Розмовляли пошепки. І скоро поснули. Як тільки почалось світати усі враз стали на ноги і підтюплем побігли за отаманом. Непомітними підійшли до околиць панського двору. Гавкоту собак було не чути, значить, хлопці свою справу зробили на відмінно. Збоку лісу здійнявся гучний крик, що долинав до опришків. У панському дворі заметушилися і подалися у напрямку галасу. Опришки наблизилися до воріт. Пустукали у ворота і у напівпрочинених воротах появилася заспана у шапці голова. Одним ударом кулака був звалений гайдук.У ворота зайшли опришки, зайняли вигідні позиції і крок за кроком під прикриттям посунули у глиб панського двору. Із кесарень почали виходити записні жовніри. Побачивши опришків тут же подалися назад і закрила двері за собою. Опришки підперли двері колами і підпалили у кількох місцях. Будівля як сірник спалахнула, бо деревина була суха і трухлява. Жовніри дверей відкрити не могли і почали вилазити на горище та вогонь добирався швидше за них. Жовніри гинули, а ті, що побігли на галас як побачили що усе горить заволали не своїм голосом. У дворі зчинився гармидер. Постріли були на усій території. Опришки, які були у боях знали, що мають робити. У замішані мертвими падали жовніри і гайдуки.Нарешті посеред двору зібралася не мала група жовнірів і гайдуків, які кидали зброю і піднімали руки, дехто падав на коліна і простягав руки до небес. Опришки узяли їх у коло, підійшли місцеві хлопці, позбирали зброю і роздали між собою.Тепер і вони мали те, що хотіли. Челядь стояла осторонь і не знали що діється. Людей у жупанах не впізнавали та прокотився гомін, щоб то є опришки. Галасу не здійсняли, а хіба кліпали очима. Пан з панею і дітьми не виходили з палацу. Ану хлопці підійдіть і виведіть ту мерзенну шляхту. Будьте обачні, бо пан при зброї. На другому поверсі з вікна висунувся ствох рушниці та пострілу не було. Опришок прицільним вогнем знешкодив ціль і щось бабахнуло.Виявилося, що опришок вистрілив і куля попала прямо в ствол, від чого розірвало ствол. Таке буває раз на тисячі.