Слава ЗСУ!

Вдосвіта хлопці підійшли до ватаги опришків і всі в один голос промовляли слова подяки за допомогу у знищенні панського свавілля. Нарешті настала воля і можемо який час жити гідно. Розходились по тиском руки і обіймами. Дехто з хлопців так розчулився, що очі заблищали від сліз. Нам не віриться, що так скоро, вмить, буде покінчено з панами?!

Ватага опришків поверталася до свого табору. У таборі панувала пустка. Вогню не було. Вугілля охололо, навіть іскри не могли добути. Кресало відвологло і добути іскру було важко. Опришки втомлені з дороги, зігріти почали холонути а тому ватру треба розпалити. Опришок вийняв із-за пазухи суху траву, зробив трут, поклав під дрібні дрова і почав висікати іскру. Таки вдалося підпалити трут і багаття невдовзі запалало. Посідали довкола ватри і грілися. Бо уночі почалися заморозки. Коли ішли не відчували холоду та тепер відчули.

Двоє опришків із саморобним саком з лози подалися до річки і невдовзі принесли немало петручів. У казан наносили джерельної води і поставили на вогонь. Полум’я швидко охопило казан і поки чистили рибу,вода почала кипіти. Василь встав, підняв руку і враз запанувала тиша. Дорогі мої побратими! Я виражаю Вам щиру подяку за вашу небайдужість до сусідів-селян. Ми, вважаю зробили добру справу і заслуговуєте на велику подяку. Бог з нами і йому дякуємо. Без жодних втрат повернулися до табору, а ворогів скарали немало. Та хочу нагадати вам, що наш покійний дідуньо-мольфар зачарував усіх нас від смерті і в цьому маємо переконання. Адже ми здолали велике військо жовнірів, яке прислали нашому паничу. А тепер не мало було війська і пана від якого повернуться неушкодженими. Давайте пом’янемо нашого захисника дідуня-мольфара. Усі піднялися із опущеними головами стояли мовчки і непорушно. А тепер помолімося за його душу і нехай завжди буде поруч з нами. Ми його ніколи не забудемо, бо не маємо права. І тут в раз остовпіли. Нізвідки, як бувало з дідуньом, появилися білочка із стрибнула на плече отамана. Усі хором заплескали у долоні. Білочка крутила мордочкою і опинилася на капелюсі Василя. Ото файна знимка є. Василь взяв білочку у руки і промовив. Ось вам факт наяву, що дідуньо-мольфар з нами. Ото є його душа. Спасибі тобі білочко, приходь до нас завжди і нагадуй нам про дідуня, якого ми любили і ніколи не забудемо. Ходімо друзі до могили дідуня і помолимося, подякуємо за всі добрі справи, які робить для нас. Пішли не вагаючись до ями у якій лежав дідуньо-мольфар. Усім почулося, що з під землі пішов гул і голос мольфара « Я з вами». От таке буває не завжди і всі як один увірували, що таке є надприродна сила. Поверталися мовчки, як і йшли до ями.

На столах парувала юшка у казані. Сіли до столу, Василь тричі перехрестив наїдки і усівся у ізголові столу. Наминали, бо проголоднілися. Василь піднявся першим за звичаєм і пішов до ватри. Усі пішли за ним і усілися навколо ватри на пеньки. Покличе ти мені наших мудрогелів -філософів. А ми тут!-отамане. Даю вам завдання, бо знаєтесь на письмі. Переписати, усіх опришків по п`ять у групі для вартування у таборі. Вартувати, кожна група буде буде по одному тижні. Оповішати будете ви хлопці-писаки. Авжеж будемо. Мене також занести до списку. Та воно якось не зручно аби отаман ішов на варту-заговорили опришки. А я хіба не з того тіста зроблений, що й ви?- я такий же у всьому,як ви і мій наказ сповняти. А з ким вас ставити на варту? А з ким завгодно. Ну добре, проказав мудрагель. Усім хто буде на варті заготовляти лід для льодні, яку сьогодні викопаємо у землі. Викопаємо яму, обкладемо брусом, добре припасованим, на дно настелити моху і туди класти брили льоду.