Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Острів Надії

– Ну, та Бог із цим. Пошліть когось зі мною.

Лейтенант підкликав сержанта.

– Ось хто виявив цю штуковину, – відрекомендував його репортеру. І до сержанта: – Тепер станеш знаменитістю, про тебе почує цілий світ.

Стоун дав чергу фотоапаратом. Збентежений поліцейський стояв ні в сих, ні в тих.

– Це репортер, – пояснив йому Сантос, – він зробить кілька знімків об’єкта зблизька. Дай на підмогу йому двох чоловік.

– І щоб хтось плавав у кадрі, – докинув Стоун. – Найкраще – он ті хлопці, – показав на мальовничий гурток футболістів.

Коли він, тримаючи камеру над головою, сів на сплетені у «стільчик» руки поліцейських і вони зайшли у воду, інтерес натовпу сколихнувся з новою силою.

Стоун увікопомнив суденце з усіх боків, потім виліз на нього, клацнув кілька разів крізь ілюмінатори, сфотографував зівак і поліцейські машини на березі, поторгав задраєні дверцята, про щось порадився зі своїми помічниками, і в той само спосіб вернувся на сухе.

– Ну то як? – поцікавився його враженням лейтенант.

– Люкс! Це – бомба! Співчуваю, Габріелю, – важко буде вам прогуляти свою частку.

Сантос вдоволено посміхнувся:

– Та вже якось...

– Послухайте: на вашу долю може випасти вдвоє, якщо я сфотографую всередині шлюпки. Треба виламати кляті дверцята!

– Я мушу доставити предмет у такому вигляді, в якому його знайдено, – завагався Сантос.

– Дурниці! У всякому разі, стосовно цієї ситуації. Ваше «мушу» – пшик, порівняно з тим, що покладете до кишені. На своєму місці ви стільки й за кілька років не заробите.

– Зараз приїде підйомник... – не знав на що зважитися лейтенант.

– Атож, він, звичайно, приїде. А ви тим часом додатково викличете фургон медслужби. Дасте розпорядження відкрити дверцята й перенести тіло туди. Бо ж світова думка вам – тобто, вашій країні – не пробачить, я ж про це теж писатиму, якщо тіло єдиного знайденого пасажира з «Оберона» бездоглядно перекидатиметься в кузові вантажного автомобіля. Хіба ні?

– Звичайно, – погодився Сантос. – Я тут, до речі, з лікарем ...

– Так? Чудово! Скажіть йому, що мої знімки і репортаж завтра надрукують найбільші газети світу. Мусить же він, як годиться, оглянути на місці тіло потерпілого. І розпорядитись, щоб його транспортували з усіма пересторогами, аби не завдати ушкоджень перед медичною експертизою.

– Я теж такої думки, – розважно погодився Сантос. Він діловито озирнувся довкола, глянув на трасу – чи не показався там підйомник, і попрямував до свого «джипу», де прогулювався лікар, удаючи байдужого до перемовлянь лейтенанта з чужинцем .

– Це журналіст, – пояснив йому Сантос, цвіркнувши слиною крізь зуби. – З Америки. Просить дозволу написати до своєї газети. Каже – випивка за ним. Менше, ніж на ящик я не згоден. Правильно? Хоче сфотографувати, як ви оглядатимете труп і почути ваш попередній висновок.

– Я не кінозірка, – відвернувся лікар.

– Тепер станете, – реготнув лейтенант. – Зараз викличу медичну допомогу. Не везтимемо ж потерпілого в кузові вантажівки. Може, він якась велика цяця!

Лікар хотів щось докинути, але змовчав і тільки знизав плечима.

Попередня
-= 4 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!