Слава ЗСУ!

Англієць, який не знав жодної слов'янської мови, переписав латинськими буквами записане на ассирійських таблицях речення: Ina‑Satti‑Ris‑Sarruta і переклав його: «В році початку царствування». Українець Ю. Лісовий те речення переписав: «І–Nasatti‑Ris‑Sar‑Ruta» і переклав: «У начатий рік цар Рута». В орієнтальних мовах «cap» означає «цар». Який переклад виглядає більш правдоподібним?

У Біблії Єгипет називається Pathros. Перед приходом семітів до Орієнту тамтешніми краями правили володарі, що одночасно були і жерцями (священиками). Їх називали pathros, що означає «батьки». Всі християнські народи і нині називають своїх священиків «патер» — «отець». Отже, назва ПАТРОС може означати «Батьківщина Росів». Жидівського Ноя у Вавилоні називали Xi — Sath — Rus. Щось підозріло близько до «Сі суть Рус».

В руїнах міста Хорсабад в Малій Азії археолог Р. Бот знайшов ассирійські т. зв. «Аннали Сарґона». В тих Анналах кілька разів згадується про народ рас, рос, русан; також згадується місто Русукіс. Ці Аннали переклав др. Ю. Опперт і в примітках каже, що ті рас, рос, русан деякі науковці вважають за тотожніх з росами з Біблії і з історичними русами (M. Menant, red. «Annales de Rois d'Assyrie»). В іншій книжці («Records of the Past») G. Oppert наводить із тих Анналів ім'я свідка Гармаз, який мав титул «сотник Русу». Варто уваги також ім'я того сотника (Гармаш?). В «The Illustrated Chamber's Encyclopedia» читаємо: «Фараон Amenhotep II завоював Ruten (Palestinians), a Sethos І напав на Remenu (Armenians), Ruthen і Shasu. Один з Табанських королів оженився з княжною з Ruten. Prof. Е. Berkley в своїй книжці «The Pharaons and Their People» пише: «Загальне ім'я, під яким єгиптяни І–II тисячоліття до P. X. знали мешканців Палестини та Сирії, було Ruten. G. Rowlinson у книжці «Геродот» пише, що нарід, якого єгипетські гієроґліфи називають «рутен», ще в II тисячолітті до P. X. граничив з Єгиптом. У своїй книжці «The Ancient History of the East» prof. F. Smith пише, що на схід від Єгипту цілий Арамський край і дальше поза Евфрат заселював нарід ruthen. Prof. J. Eadie пише: «Біблійний нарід рош (Єзекіїл, 38–2-3) - це є скитський нарід на Волзі; в цьому імені ми можемо пізнати пізнішу Русь на Дніпрі» («Biblical Encyclopedia»). Септуаґінта перекладає згадане місце в Єзекіїлі: «Gog, Terram Magog, principem capitis (sive Ros)». У Біблії написано: «Сину чоловічий! Поверни твій вид проти Ґоґа в Моґоґ–землі проти князя Рожського, Мешехського і Тубальського» (Єзекеїль, 38–2). Жидівська мова має тенденцію змінювати звук С на Ш, тому, мабуть, обидва ці звуки жиди пишуть одною, такою самою буквою. Отже, те жидівське Рош може бути і Рос. G. Maspero наводить іранський документ, в якому згадується столиця скитів Roxanake. R. Watson подає, що скитський нарід Рош чи Рос жив над рікою Араксес (Рось) («Biblical and Theological Dictionary»). Сирієць Псевдо–Захарій (жив у VI ст.) писав, що на північний захід від Дону живе нарід Hros. Йорданес (IV ст.) пише, що між Доном і Дніпром жив нарід росомани. Арабський історик Ahman ibn Fadian згадує про короля Руси. В Греції був скитський амбасадор на ім'я Абаріс (Абарос?). Грецький напівбог Геракл мав учителя Тевтарус. Назва жидівського Нового року Рош–Гашана є праруське «Росе–га–шана». Вже цілком певне історичне ім'я народу, що заселював південну Україну в I‑IV ст., — роксолани має корінь «рос». «Роксолани» можна розкласти на «рос–алани» (алани були праруське плем'я). Кл. Птолемей каже, що вони в І–III ст. мали на Кубані місто Героіса (тепер Темрюк), а проф. О. Соболєвський каже, це місто в XII ст. називалося Рос. Таманський півострів греки називали «Меотська Русь» Арабські письменники ІХ–Х ст. називають Дін «Руською рікою», а Озівське море — «Руським морем». С. Герберштайн і в 1517 році назвав Дін Fl. Don Ruthenice. Венецькі і генуезькі мапи подають Casae degli Rossi вище Озова на лівім березі Дону (розкопане археологом С. В'язничним). На мапі Кл. Птолемея з II ст. на території України зазначені назви: Ros, Rusa, Borussia (Пруссіа). В грецьких джерелах, писаних до IX ст., знаходимо чимало разів назву рос на означення наших прапредків. Грецький історик Геродот ще в IV ст. до P. X. називав нашу землю «Герус» («ге» в грецькій мові — «земля»).

Сучасне місто у Франції Rodez (в департ. Aveyron) за римських часів називалося Ruthena і тоді було столицею якогось іноземного племени (Encyclopedia Britannica). В Італії в провінції Cozenca є місто Rossana, а та провінція за римських часів була заселена емігрантами з Малої Азії — етрусками, що самі себе називали Ruscinii. Вони мали також місто Perusia. В Римській імперії було ще над Реною місто Regina Ruthenorum. В етруських могилах археологи знайшли шкаралупки українських писанок та скитський кований віз. Етруски заснували Рим і були володарями Римської імперії в 616–509 pp. до P. X. З їхньої мови дійшло до нас кількадесят слів, які українські мовознавці ще не досліджували. Римляни називали ріку Одру Viadrus, що означає «дорога до Руси». На старовинних мапах Волга називається Osrus. В Европі є чимало рік з коренем «аа» в назві. Чи «Оа–Рус» не є «вода Рус», с. т. Руська ріка? Теперішня Албанія за часів Грецької імперії навивалася Epirus «Ері» в грецькій мові означав «на», отже, «Eпi–Рус» — буквально «на Русі». На мапі Албанії і тепер є кілька топографічних назв із слов'янським коренем. В Болгарії також є чимало топографічних назв з коренен «рос» (Росана, Русе, Рущук, Росиця). А треба пам'ятати, що географічні назви (топоніміка) є надзвичайно консервативні. Проф. С. Толстой пише, що в Малій Азії тепер є чимало топографічних назв з коренем «рос». В Україні також їх є чимало, але в Московщині нема, а ті що є — українського походження, як, напр., Ростов, який заснували українські місіонери — монахи як монастир перше.