Слава ЗСУ!

В Австрії в місті Salzburg знайдено в печері мармурову плиту, на якій вирізьблено латинською мовою таке:

ANNO DOMINI CCCCLXXVII ODOACER REX RHVTENORVM GEPPIDI GOTHI VNGARI ET HERVLI CONTRA ECCLE SIAM DEI SEVIENTES BEATVM MAXIMI CVM SOCNS SVIS QVINQVA GINTA IN HOC SPELEO LATITANTIBVS OB CONFESSIONEM FIDEI TRVCIDATOS PRECIPITARVNT NORICORVM QVOQVE PROVIN СІАМ FERRO ET IGNE DEMOLITI CVNT

Шрифт напису античний: немає букви U, бо її не знали старовинні римляни. В українському перекладі буде: «Року Божого 477 Одонацер король рутенів, ґепідів, ґотів, угрів і герулів у скаженій ненависті до Церкви Бога зомордував за визнання віри і скинув зі скель блаженного Максима та його п'ятдесятьох товаришів, які в цій печері сховалися, а провінцію Норик вогнем і мечем спустошив».

Крім мармурової плити, там ще переховується дерев'яна з довшим текстом. На дерев'яній вирізьблено: «Anno Domini CCCCXXVII Odonacer natione Rhvtenvs Roman cvm… і т. д. (В. Савицький. «Про Одонацера, короля русичів»). Книжка «Brevis historia… in civitate Salzburgensis», видана в 1661 році з нагоди реставрації зальцбурзьких катакомб, покликуючись на документи з 1529 року, каже, що Одонацер мав королівський титул Rugorum vel Ruthenorum. Далі та книжка покликається на літопис Ґотфрида Вітерберзького з XII ст., де говориться, що Odonacer natione Ruthenus.

В Німеччині між містами Leipzig і Plauen є місто Gera — колишня столиця князівства Ройс. У тому місці є і досі гімназія, що називається Gymnasium Ruthenum. Населення міста виглядає як слов'янський тип: чорняве, круглолице (за: В. Січинський. «Роксоляна»).

Знали про короля русичів Одонацера і наші горді предки, але мовчать про нього «правнуки погані» — виховані в чужих школах і на чужих теоріях наші історики. Літопис Биховця під роком 1429 згадує про з'їзд шляхти в Луцьку, на якому Великий князь Вітовт обговорював, між іншим, справу прийняття української та литовської шляхти до польських гербів. У відповідь на це українська делегація заявила: «Ми походимо од оних древніх русов, предків наших, які за предводітельством короля їх Одонацера року 470 Рим взяли. Ми єсьмо стара шляхта римська; предки наші з гербами своїми зайшли до тих держав і вживали їх, а так само тепер і цим їх маємо і вживаємо, а побіч них не потребуємо інших, а будемо триматися давніх, що їх предки нам залишали». В літописі С. Величка згадується, що «наші предки русичі в п'ятому столітті під проводом свого короля Одонацера не лише перемогли численніші за них римські легіони, але й Рим здобули та 14 років панували в тій столиці світу». Також в універсалі гетьмана Б. Хмельницького з 1648 року говориться про «Предків наших русів з Ругії од Помор'я Балтицького, якими за предводительством короля їх Одонацера року по Рождестві Господнім 470 Рим був взятий і 14 літ овладаємий». Ім'я Одонацер має українські первні «Одон–а-цар», чи не є це «Один–аз- цар»?

Відомий тепер відпис літопису Нестора «Повість временних літ» нічого не згадує про Одонацера. Биховець і С. Величко писали свої літописи у XVIII ст., а Нестор в XI ст. Повстає питання: чому нема згадки у Нестора, а є у С. Величка, хоч Нестор писав сім століть раніше за С. Величка? Пояснення може бути лише одне: хтось зацікавлений знищити ту частину Несторового літопису, в якій він оповідав про Одонацера, і, мабуть, це було зроблено вже в XVIII ст., бо ж С. Величко мав ще несфальшовану «Повість временних літ» Нестора, звідки і взяв відомості про Одонацера. А якраз у XVIII ст. Пьотр І вкрав наше ім'я Русь, а з ним і київський період нашої історії, який можна було вкрасти, основуючись на спільності династій Рюриковичів. Вкрасти ж передкиївський період нашої історії не дозволяють такі факти, що свідчать про повну відрубність Московщини від України. Одним з таких фактів був Одонацер. Тому‑то москвини знищили згадку про нього в Несторовому літописі (за: В. Савицький. «Про Одонацера, короля русичів»).

По Пєтрі І у XVIII‑XIX ст. провід культурним і політичним життям Московщни захопили німці (Н. Ґреч, Г. Ґрот, В. Даль, А. Бірон, К. Мініх, А. Остерман, Єкатєріна II та ін.). Ніхто інший, лише професор Петербурзького університету Г. Байєр видумав «норманську» теорію походження Руси, метою якої було дати ще один доказ, що без допомоги німців москвини нічого не створили і створити не можуть. І це є історична правда, що її зайвий раз підтвердили факти по 1–й і 2–й війнах. Та москвини — ці неперевершені майстри в шахрайстві — використали для себе навіть таку убивчу для них історичну правду. Вони обернули, як говориться, кота хвостом: цей німецький — слушний щодо москвинів закид — переписали на наш, український, рахунок. Політичний зміст норманської теорії є той, що ті, мовляв, нездари й анархісти руси не могли самі, без допомоги «німців» (варягів) створити своєї держави. А коли варяги її їм створили, то за 2–3 сотки років ті руси–українці самі її завалили своїми княжими сварками. Натомість ті Рюриковичі, які посіли московські князівства, створили з них велику імперію. А звідси історічно–логічний висновок: мовляв, без допомоги москвинів українці ніколи своєї держави не матимуть. Це і є зміст всієї теперішньої пропаганди москвинів в УССР і за кордоном. Одонацер блискуче нищить це московське шахрайство.