Слава ЗСУ!

Варварська, деспотична Московщина примусила нас занехати своє старезне ім'я Русь і відновити також старе і також національне ім'я Україна. Тепер ми вживаємо лише ім'я Україна, але це не значить, що цим ми втратили право власности на ім'я Русь. Хоч його ми і не вживали, але воно лишається НАШОЮ власністю, і, крім нас, українців, не має права його вживати, хоч би й у перекрученій формі «Расія», «рускій».

Ми не визнаємо крадежі москвинами Київської доби нашої історії і кажемо москвинам, що вони не мають найменшого права до неї. Москвини цілком слушно нам відповідають: «Неправда ваша. Ми, москвини, маємо право на Київську добу, бо ж ВИ САМІ визнаєте нам це право; а доказом на це є факт, що ВИ САМІ називаєте нас, москвинів, «росіянами», а нашу державу чи край — «Росією». А як визнаєте нам право на ім'я Росія, то тим самим автоматично визнаєте нам право на ВСЕ, що з тим іменем пов'язано, отже, і на Київську добу. Так! москвини мають рацію, бо ж це логічно і обосновано. Питаємо: а де ж наша національна свідомість? Де ж наша боротьба проти московської узурпації, проти московської брехні, проти московського поневолення? ЧОМУ москвини відмовилися від свого цілком пристойного і гарного ім'я «Московія», ми знаємо. Але чому МИ, українці, відмовляємось від імен «Московщина», «московський», «москвини», а натомість називаємо їх «росіяни», «Росія», «російський», с. т. визнаємо їх право на украдене ними наше добро?

Щось не в порядку в нашій голові, а точніше — в нашій ДУШІ. Знаємо, що москвини мають стільки прав на ім'я «росіяни», скільки і на ім'я «французи» чи «японці», але ВЖИВАЄМО ту шахрайську назву, а тим самим автоматично ВИЗНАЄМО право москвинів на НАШЕ прадавнє ім'я. А звідси є лише один крок до визнання їхнього права і на нашу історію та культуру; до визнання «братства» обох народів. А далі лише два кроки до спочатку культурної, потім економічної і нарешті політичної федерації, яка — як уже показала вся наша і московська історія — автоматично перейде в… СССР під якоюсь новою назвою. І справді, маємо ВЖЕ симптоматичний факт, що назву «Росія», «росіяни», замість «Московщина», «московський» вживають залюбки, навіть виключно всі наші явні і скриті МОСКВОФІЛИ, від совєтської преси починаючи через іммігрантську соціялістичну, «демократичну» аж до т. зв. УВАН включно. Гірше того! Навіть у націоналістичній пресі читаємо на одній сторінці Московщина, москвини, а на другій Росія, росіяни. Навіть читаємо вже цілковито неграмотне безглуздя — «російський нарід», «російська мова». Граматично Московську імперію ще можна назвати «Російською імперією», бо походить від слова «Росія». Але виводити «російський» від слова «рускій» — це вже справді шедевр нашого москвофільського лакейства. Бо ж «російський нарід», «російська мова» сематично означає буквально «імперський нарід», «імперська мова». Ну, а логічно з того українська мова — провінційна, а український нарід — плем'я московського. Чого ж протестуємо, коли чужинці такими нас вважають?» (за: В. Косаренко–Косаревич. «Московський сфінкс»).

Навіть ще гірше! На означення теперішнього московського державно–національного (властиво націоналістичного) імперського уряду СССР вживаємо термін «совєтський» чи «большевицький», с. т. зводимо проблему до рівня лише політичної партії, іншими словами — до рівня ВНУТРІШНЬОЇ справи Московської імперії.

Де ж та широко рекламована наша національна свідомість? Де ж український націоналізм? На урочистих імпрезах, чи на папері «борімось і йдемо проти течії» і т. п. фрази, а фактично йдемо покірненько за мотузком московського бажання закріпити крадіжку нашого імени; фактично пленьтаємось за москвофільською течією. Борці за Незалежну не мають громадської мужности (чи, просто, досить розуму) скинути з себе, зі своєї душі рабську, духову залежність. Скільки‑то чуємо на Шевченківських академіях гарячих закликів виконувати заповіти нашого національного пророка, наслідувати його! А чому ж ті гарячі промовці чи письменники самі його не наслідують? А він НІКОЛИ не вживав «Росія», «російський». ЗАВЖДИ «Московщина, московський, москаль». А він жив у Петербурзі серед москвинів, і за його часів назва «Расія», «расійскій» на означення Московської імперії та москвинів була вже поширена і прийнята всім світом, включно з «любезними земляками». Всі визнали і прийняли, а Він не визнав і не прийняв. Чому?

Бо хоч і був кріпаком, засланцем у кайданах, але не БУВ ДУХОВИМ РАБОМ.