Слава ЗСУ!

XVIII. СПОКОНВІЧНА УКРАЇНА

Людський рід почав народжуватися десь близько одного мільйона років тому. За тих часів північна і середня Европа була вкрита вічним льодовиком. Тоді з Атлантійського океану дули стало на схід теплі, насичені вогкістю вітри, а від змішування їх з холодними північними вітрами випадало дуже багато дощів на південнім сході Европи (в Україні), в північній Африці та Малій Азії. Підсоння на тому обширі було гаряче, і це разом створювало ідеальні умови для розвитку рослинного життя, а за ним і тваринного, включно з людиною. Перед останньою війною в Сагарі, в місцевості Тасила, знайшли засипані піском камінні будови, що на їх стінах було багато малюнків. Там намальований степ з озерами, в яких хлюпаються гіпопотами; в степу пасуться отари буйволів, що їх доглядають пастухи. Ці руїни і малюнки походять з 7000 р. до Р. X. і, напевно, зображують життя тодішньої Сагари. По війні в Сагарі знайдено величейні поклади нафти та газу — значить, колись там був величезний праліс.

На згаданому обширі був справжній рай для людини. Отже, біблійна легенда про первісний рай має реальні наукові підстави. До того райського терену належала і наша Україна, за винятком хіба північної частини. Льодовик (четвертий) доходив лише до північних кордонів сучасної нам України.

Людський рід почав розмножуватися в кількох місцях нашої планети, але переважно гинув. Але він не пропав на окресленому вище обширі, бо більшість його — в тому числі і велика частина України — не западала під воду за часів останніх геологічних катаклізмів, як це було з більшістю світового суходолу. Ось чому з Україні знайшли кістяки первісної пралюдини з–перед 25–40 тисяч років. Про одне з таких катастрофальних занурень світового суходолу під воду оповідає Біблія, а вона каже, що ковчег Ноя приземлився на Кавказі, на горі Арарат. Отже, і ця легенда, має основи.

Та льодовик не стояв нерухомо. Протягом тих мільйонів років він щонайменше чотири рази то відступав на північ, то знову насувався на південь. Це спричинювало в Україні то велике потепління, то велике похолодження підсоння. Очевидячки, люди тікали від холоду до теплішого півдня, і, таким чином, частина населення України заходило аж до Малої Азії та північної Африки. Але головна маса населення України все ж лишалася вдома, ясна річ, вибираючи найбільш пригожі, тепліші місця для своїх осель.

До тих великих коливань температури все життя — рослинне, тваринне і людське — мусило якось пристосуватися, щоб не загинути. Все, що не могло пристосуватися, — гинуло. Найлегше пристосовувалися рослини (шляхом селекції); вже далеко тяжче пристосовувалися тварини, і багато їх родів вигинуло (напр., мамут). А найтяжче було пристосуватися людині. Тварини мали прудкі ноги, пазурі, ікла, крила, вовну. Порівнюючи з ними, людина була обеззброєна і безпорадна і була би загинула, якби Творець був не дав їй розум, більший за тваринячий.

Первісна людина інстинктово гуртувалася з собі подібних спочатку в родині, потім у роді. Вона вже тоді розуміла, що лише гуртом можна оборонитися від великого хижого звіра чи забити його на їжу. А зробити щось гуртом можна лише, координуючи зусилля кожного члена гурта, під одною командою, якось порозумівшись між собою. Так народжувалася мова і первісні форми спільної акції. Із зміною підсоння змінювалися рослинне, а за ним і тваринне царство. Змінювалися джерела їжі, і первісна людина примушена була напружувати свій розум, щоб винайти нові способи, нове знаряддя для здобування їжі і охорони від холоду. Людина примушена була думати і видумувати. Так розвивалися людський розум, мова, форми суспільного життя. Коротко, первісна людина ставала на шлях цивілізації.

На південь від України, за Чорним і Середземним морями, зміни температури не досягали, і тому там не змінялося рослинне і тваринне життя, отже, не створилися умови, що примушували первісну людину там напружено думати, прискорювати розвиток розуму, мови, форм суспільного життя; коротко ті умови там не прискорювали цивілізації. Там людина і далі жила старим, безжурним первісним життям. Таким чином, повстав надзвичайної для майбутносте ваги факт, який дуже вплинув на долю Европи в наступних тисячоліттях.

На півдні занадто багате рослинне і тваринне життя фактично гальмувало (до епохи посух) розвиток первісної людини й її цивілізації, бо ж надмір споживи і тепла не стимулював його, не примушував людину до боротьби за існування. На півночі ж занадто великий холод від льодовика взагалі вбивав всяке життя або щонайменше його задержував і тим не спричинив розвиток там цивілізації.