Слава ЗСУ!

«Народ, що жив в Україні у VIII ст. до Р. X., грецький історик Геродот називав «гіпербореї». Він оповідає, що дві гіперборейські дівчини в супроводі п'ятьох мужів (очевидно, почесна охорона) принесли дари на острів Делос у святиню богині Артеміди. Із слів Геродота можна догадатися, що ті дари були обжинковими вінками пшениці, овочі та інша пашня, що звичайно приносяться в жертву богині врожайносте. (В Україні за наших часів приносили на Спаса до церкви пшеничні та житні вінки і овочі, щоб їх посвятити). На знак пошани до плодів землі дівчата принесли ті дари ПІШКИ. Якщо дівчата — і то в супроводі лише п'ятьох мужчин — могли по жнивах прийти аж до острова Делос і повернутися додому перед зимою, то це вказує, що між Україною і Грецією в VІІІ–VІІ ст. до Р. X. були добрі і тісні зв'язки реліґійні, що віра та боги або були ті самі, або дуже близькі, бо ж інакше гіпербореї не приносили б дарів грецьким богам» (В. Щербаківський «Формація української нації»).

Протягом своєї історії кожна європейська нація пережила не одну і не дві інвазії, окупації чужими народами. Ті окупанти лишили сліди — часом глибокі — на тих націях, іноді навіть змінюючи культуру і характер підбитого народу. Яскравим прикладом є англійська нація. Та ні одна з європейських націй не пережила й одної десятої тої кількосте інвазій, що їх пережила Україна. Від сивої давнини за 2000 років до Р. X. і ціле перше тисячоліття після Р. X. через Україну переходили один за одним східні народи, прямуючи на захід. Вони затримувалися в Україні на довший чи коротший час. Гуни, болгари, авари, угри, хозари, печеніги, половці, турки, татари та інші лишили свої сліди і на українському народі, але ті сліди є дуже незначні; всі вони разом НЕ ЗМІНИЛИ ані характеру української культури, ані характеру української нації. Від трипільської доби аж до наших часів — а це ж 5000 років — українська культура, а значить, і її творець — Українська нація ЛИШИЛАСЯ НЕЗМІННОЮ, ЛИШИЛАСЯ ЩИРО УКРАЇНСЬКОЮ. Цей факт є для нас фактом НАДЗВИЧАЙНОЇ ваги, бо ж він ясніш ясного вказує, що ми, українці, і ЛИШЕ МИ є законними спадкоємцями — і то в простій Генеалогічній лінії — ВСЬОГО того, що було і що є в кутку Европи, що його називають тепер УКРАЇНА.

А той факт, що протягом тисячоліть несила була нікому змінити української культури, також ясніш ясного вказує, що наша культура має надзвичайно глибокі корені в українському народі; вказує, що наша культура має величезну силу асимілювати, українізувати чужі культурні первні, не піддаючись сама впливам чужих культур. Коротко, цей факт вказує на ВИЩІСТЬ української культури.

Її зродив, її творив, її збагачував наш народ протягом більш як 10000 років, від первісної людини починаючи. Ця старезна культура і все, що вона створила, є власністю УКРАЇНЦІВ І ЛИШЕ українців, отже, і ВСЯ історія південно–західного кутка Европи за ВСІХ її періодів: трипільського, скитського, сарматського, аланського, київського, байдуже, як їх називають чужинці. Ми є власниками цього кутка Европи вже 25000 років, і його історія є НАША, українська, історія, а більше НІКОГО. І тому називати періоди, доби нашої історії (і праісторії) і ті племена, що заселювали цей НАШ обшир землі, маємо право ЛИШЕ ми, українці, і називати так, як МИ хочемо, бо ми є власниками всього цього нашого добра.

Повторюємо: український нарід нізвідки не приблукав на Україну (як інші європейські народи до теперішніх своїх країв). В Україні зародилася первісна пралюдина кількасот тисяч років тому. Та пралюдина розвинулася в людину homo sapiens на тій же Україні десь 25000 років тому. За тих часів в Україні створилися дуже догідні природні умови для розмноження людей та росту їх цивілізації. В решті Европи таких догідних умов не було, тому пранарод в Україні розмножився скорше і більше, ніж в решті Европи; скоро виріс на найбільший нарід в Европі; створив найвищу тоді в Европі культуру вже в третьому тисячолітті до P. X. Трипільська культура є ОДНОЧАСНА з найстаршими культурами єгипетською та сумерійською і СТАРШОЮ за мікенську та егейську. Що більше! Трипільська запліднила мікенську та егейську (славну потім на весь світ давньогрецьку).

Бачимо, що наш пранарід випередив усі пранароди Европи на яких 2000 років. А ми, українці, є БЕЗПОСЕРЕДНІМИ нащадками того пранароду України; ми є автохтонами, тубільцями України від непроглядних часів, а не якимись приблудами. Це визнає навіть політичний ворог України — москвин, археолог В. Ростовцев (один з найбільших знавців нашої археології"). Він каже: «Південна Росія (с. т. Україна. — П. Ш.) була споконвіку заселена автохтонним народом, якого володарі змінялися, але він самий лишився незмінним аж до наших часів» («Антічная дєкаратівная живапісь на Югє Рассіі»).