Слава ЗСУ!

Живемо ми на нашій, своїй землі Україні споконвіку. Живемо вже сотні тисяч років, від пралюдини почавши, яка і народилася в Україні, і виросла на великий народ в тій самій Україні. Іншими словами, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД НЕ Є НІЯКОЮ ГАЛУЗЗЮ НІЯКОГО ПРАНАРОДУ.

Більше того! Український народ САМ Є ПРАНАРОДОМ, з якого вийшли інші народи. Науковці–чужинці можуть видумувати які завгодно пранароди; можуть називати їх якими завгодно іменами (індоєвропейський, арійський, праслов'янський і т. п.), можуть видумувати які завгодно теорії переселення — все це лишається лише теоріями (часто політично тенденційними). Проф. Р. Латам ще в 1854 році писав: «Санскритська мова є європейського походження, а в Азії внаслідок завоювання Індії слов'яно–литовцями, або русами, далеко перед Р. X.» (R. G. Latham. «Ethnology of Europe»).

Пранарід України, будучи найбільшим тоді в Европі, найкультурнішим і перелюдненим в Україні, цілком природно розселювався на сусідні землі. Маємо повне право назвати цей нарід ПРАРУСАМИ, а не якимись теоретичними іменами: індоєвропейці, арії, скити, сармати, слов'яни тощо, бо ж він був споконвічним автохтоном землі, що споконвічно називалася РУСЬ. В міру його розмноження і з інших причин від нього відокремлювалися, емігрували до Західної Европи окремі його племена, які з бігом часу, втративши безпосередній зв'язок з матірним пнем та вбираючи до себе сторонні домішки, під впливом відмінного географічного й економічного оточення набували відмінних від свого пня рис, с. т. розвинулися в окремі європейські народи, в тому числі і т. зв. слов'янські. Іншими словами, не гіпотетичні індоєвропейці, але праруси були батьками європейських націй. Отже, УКРАЇНА БУЛА МАТІР'Ю ВСІХ СЛОВ'ЯНСЬКИХ НАРОДІВ, а не якоюсь сестрою чи братом. Ясна річ, Україна не була матір'ю (чи сестрою або братом) жодного азіатського народу, як, напр., московського. Між іншим, слово «слов'яни» не існує в жодній слов'янській народній мові, а це є доказом, що воно є штучним (можливо, чужим) новотвором. Іншими словами, ніякого «слов'янського» народу чи пранароду ніколи не існувало.

«В Україні, на Балканах, в польсько–чеському Шлеску обидві верстви: і панівна (трацька) і субстратна (трипільсько–гіперборейська) були ті самі і жили весь час без перерви від неолітичної доби донині; отже, зберегли фізично свою кров чистою до сьогоднішнього дня. Тому‑то на цій території праслов'яни і праукраїнці є те саме, а мова праслов'янська є праукраїнською» (В. Щербаківський. «Формація української нації»).

У наступних розділах наведемо сліди прарусів в Европі та інших країнах. А це буде малюсенька частинка того, що ще не знайдено, бо ніхто ще не шукав. В Україні шукають москвини, і все, що знайдуть, забирають до себе в Московщину. Забагато бо лишилося в Україні мертвих свідків, які говорять живою мовою про неймовірно велику роль праукраїнців в історії людства. Москвини добре розуміють політичне значення цього, тому з такою запеклою ненавистю їх нищать, тим більш, що незважаючи на енергійні розшуки, вони не знайшли в Московщині нічого, крім аж надто примітивних камінних знарядь та куп людських кісток, порозбиваних, щоб дістати з них шпік, с. т. слідів своїх прапредків — людожерів.

Прийде час, коли наша незалежна держава організує розшуки слідів прарусів і русів в Україні і поза нею. Не сумніваймося, що знайдеться тоді багато такого, що оберне сучасні теорії про походження націй і роль праукраїнців у світовій історії в безпідставні. Натомість покажуть справжню роль української нації в праісторії і історії людства. Роль таку велику, що тепер здається фантазією.