Слава ЗСУ!

Наша історія є чи не найтрагічніша з усіх історій всіх народів. Досліди нашої культури вказують, що ми, українці, були колись найкультурнішим європейським народом, а етнографія вказує, що і тепер наш народ є в багатьох відношеннях культурніший за деякі культурні народи. Археологія подає нам зразки культури наших прапредків, зразки такої високої і глибокої культури, що ми не віримо своїм очам. Наше народне мистецтво, наш фолькльор, наша архітектура показують нам тисячі шедеврів краси зовнішньої і краси внутрішньої, духовної. А все, що ми тепер маємо, — це є лише малесенька частинка з того, що загинуло безповоротно у війнах, грабунках, пожежах, плюндрованнях, нищеннях, що їх пережила наша многостраждальна земля протягом не соток, але тисяч років своєї історії. А найбільше наших культурних скарбів знищили москвини (більше, як усі інші вороги разом).

Москвини протягом всієї своєї історії — від перших царів до сучасних диктаторів включно — кожну окуповану ними країну нещадно грабували, хапали все, що тільки знайшли; чого не могли вивезти до Московщини, нищили. По всій Україні розкидані тисячі могил наших прапредків і предків. Українці ніколи їх не порушували, не розкопували, бо вважали блюзнірством порушувати спокій небіжчиків взагалі, а тим більше своїх предків; боялися кари Божої за таку зневагу своїх предків. Безбожницький московський народ, що звик сам до зневаги, що звик зневажати самого Бога, по нашій Полтавській катастрофі кинувся шукати в наших могилах золото, срібло. Знайдені золоті та срібні речі — величезної для науки вартости — ті варвари перетоплювали, а всякі глиняні, шкляні, залізні речі величезної археологічної вартости із злобою нищили, бо то було для них «барахло» (непотріб). Так загинула безповоротно величезна кількість наших археологічних скарбів, свідків нашої великої, славної минувшини.

Пізніше московський уряд заборонив розкопувати могили, бо сам хотів пограбувати заховане там золото та срібло. Почали розкопувати наші могили московські «чіновнікі» (урядовці). Пригадайте Шевченкову «Розриту могилу». А як ми вже говорили, московські урядовці були неперевершеними майстрами злодійської «науки». Якщо вони могли вкрасти 45% грошей з державної скарбниці, то яку ж величезну нагоду красти мали вони, розкопуючи наші могили десь далеко в степу! Напевно, покрали 90% знайденого, відсилаючи до Петербурга 10% для замилення очей. Як уряд міг їх сконтролювати, коли весь уряд сам крав, від канцлера починаючи? Отже, крав і ґенерал, що керував розкопками, крали його помічники, крали робітники. Крали і перетоплювали, щоб скрити сліди. Ясна річ, ті урядовці не мали найменшого уявлення про наукову вартість заржавленого заліза, побитого посуду, якихось там каменів з незрозумілими написами і т. п. Весь цей, на їх думку, непотріб вони кидали, перемішуючи з землею. Потім наші археологи познаходили в тих розкритих вже могилах чимало речей великої наукової вартосте, звичайно дуже пошкоджених тими варварами.

По наполеонівській війні 1812 року в Московській імперії залишилися тисячі полонених французів. Багато з них дістали державні та інші посади. Так, губернатором Чорномор'я (Новоросії, як перехрестили його москвини) став французький граф de Langeron. Герцог De Richelieu, інші високоосвічені французи займали різні посади, напр., Dubois de Montrereux, Sabotier, R. Rochette, R Dubrux. Французьким консулом в Одесі був високоосвічений A. Cousinery. Культурні французи природно звернули свою увагу на пишні руїни грецьких античних мармурових храмів, і вони почали археологічні досліди. Вони розтлумачили москвинам політичне значення археології, і тому московський уряд дозволив G. Blarambery заснувати музеї в Одесі та Керчі. Також дозволив в 1859 році тим французам організувати «Імпєратарскую Архєалагічєскую Камісію». Цим французам ми завдячуємо, що наші археологічні скарби врятувалися від перетопки і переховуються, хоч і не в наших (переважно в петербурзькому Ермітажі), все ж у музеях. Колись Україна забере це викрадене у нас наше добро.

Знахідки тих французів одразу притягнули увагу всіх європейських археологів. Приїхав німець F. Tiesenhausen, англієць Е. Minns та інші. Французи пильнували археологічні знахідки в петербурзькому Ермітажі (щоб москвини і там не покрали) та їх досліджували. Проф. Е. Мінс зібрав ті досліди в своїй книзі: «Scythians and Greeks in South Russia», з якої ми тут дещо наводимо. Пізніше зацікавилися нашою археологією культурніші москвини, як, напр., граф О. Уваров, проф. H. Кондаков, проф. M. Ростовцев та ін., звичайно привласнюючи нашу археологію собі, як і нашу Київську імперію. З українських археологів працювали: Б. Формаківський, В. Хвойка (відкрив трипільську культуру), JI. Луценко, М. Веселовський, Б. Ханенко, М. Макаренко, В. Щербаківський, М. Болтенко, І. Стемпковський, С. Гамченко, В. Данилевич, Ю. Сіцінський, Д. Яворницький, М. Біляшевський, П. Курінний, Я. Пастернак та інші.