Слава ЗСУ!

В Україні розкопано сотні могил, а М. Ростовцев каже, що їх є тисячі. Назвімо лише кілька для ілюстрації. На Кубані: Майкопська, Келермеська, Маріїнська, Ульська, Костромська, Єлисаветинська (ці з VI‑V ст. до P. X.); ґрупа Семибратська, Великі і Малі Близнюки, Васюринська, Анапська (ці з IV‑III ст. до P. X.), Буєрова з III ст. до P. X., Кабардинська з II ст. до P. X., Зубівська та Армавірська з І ст. до P. X., Ахтанизівська, Воздвиженська, Ярославська, Тифліська, Усть–Лабинська, Сіверська (ці з II‑III ст. по P. X.), Старомишастівська, Царська, Золота (IV ст.). Руїни міст: Фанагорія (тепер Тамань) з III ст. до P. X., Стратоклея (теп. Темрюк) з II ст. до P. X., Цукара (в гирлі Кубані). В Криму міста Німфем з V ст. до P. X., Пантикапея (тепер Керч) з III ст. до P. X., Херсонес (Севастополь) з V ст. до P. X., Атенаум (Теодосія) з II ст. до P. X., Неаполіс (Сімферополь) з І ст. до P. X., Лестриґон (Балаклава) з І ст. до P. X. Могили: Куль–Обська з IV ст. до P. X., Юзобська, Золота Гора з VI ст. до P. X. На Дону: Олександрівська та Мастючина з III ст. до P. X., Голубинська з І ст. по P. X., Мигулинська з II ст., Новочеркаська з III ст., руїни міста Танаїс (гирло Дону) з І ст. На Чорноморщині: руїни міста Ольвія (в гирлі Бугу) з VII ст. до P. X., міста Тира (тепер Аккерман) з IV ст. до P. X.; могили: Чорна Долина з IV ст. до P. X., Єлисаветградська з III ст. до P. X. На Запоріжжі: Чортомлик, Солоха, Олександропільська, Томаківка, Цимбальська, Огузька, Діївська, Сміла, Ільїнська. На Полтавщині: Шумейкова, Перещипина. На Слобожанщині: Селимовська, Горний Салтів, Покровська. На Подільщині Немирівська. На Київщині Новосельська. Це лише найбільші могили. Кілька могил різного віку на річках: Сула, Псьол, Ворскла, Прить. На Дунайщині: Брезово, Бідняково, Панагурище, Радюена з IV ст. до P. X. і чимало інших.

Археолог М. Ростовцев пише: «Найстаріші історичні згадки про Русь — грецькі та ассирійські — говорять про VIII‑VII ст. до P. X. Вони говорять про два народи, що відіграли визначну роль за тих часів (і не лише в історії Руси) - про кіммерійців (кімрів) та скитів. Ассирійські документи: пророцтва, писання, хроніки — належать до часів Сарґона II, Сенахериба, Езарґадона та Ащурбаніпала, с. т. до другої половини VIII ст. та до VII ст. до P. X. Вони говорять нам про бурхливий період в історії двох великих держав у сточищі Євфрату: Халдейського королівства ВАН (Арменія) та королівства АССИРІЇ. Індоєвропейські племена, що наступали зі сходу та півночі на ті королівства, ті джерела називають Gimirrai (Кімери) та Ashguzai (скити). Ми знаємо, що кімри з'явилися на кордонах Вану при кінці VIII ст. до P. X. і окупували королівство Ван десь по 714 році до P. X. На початку VII ст. до P. X. кімри разом з королем Вана Rusas (680–645 до P. X.) та іншими індоєвропейськими племенами почали наступати на Ассирію. Цей натиск, мабуть, був спричинений натиском скитів, які посувалися на схід до королівства Ван. Ассирійський король Езарґадон та скитський Бартатуа створили союз проти кімрів та калкедонців. Внаслідок цього останні були побиті, і скити витиснули кімрів в 660 році до P. X. до Малої Азії. Там кімри перше зустріли опір короля Лідії, але вже в 652 році до P. X. вони завоювали Лідію і пограбували цілу Малу Азію. Та в 637 році до P. X. ассирійці зі скитами знищили силу кімрів, зменшуючи їх до частини в Кападосії, яка залишилася надалі кімрійською. Місце кімрів в Малій Азії зайняли скити, які втрималися там аж до 606 року до P. X., за винятком двох областей в Арменії: Сакасена та Скитена, що залишилися скитськими назавжди. В Малій Азії скити залишили дві згадки про себе — це назви двох міст: Scythopolis у Палестині та Sakiz в Уратру (перси назвали скитів Sakii). Вигнали скитів з Малої Азії меди та перси. Так виглядає історія кімрів за ассирійськими джерелами» (М. Rostovzeff. «Iranians and Greeks in South Russia»).

За грецькими джерелами, вона виглядає трохи інакше. Вже їхня «Одиссея» називає народ, що жив на північних берегах Чорного моря, кімрами. Геродот і Страбон пишуть про велику Кімрійську державу на північних берегах Чорного моря та на обох берегах Керченської протоки із столицею Кімерикон. Маємо парусот ваз т. зв. «Керченського» стилю, на яких зображені Амазонки, що воюють Греків. Ці вази походять з VII ст. до P. X.

Геродот каже, що скити вигнали кімрів з України. М. Ростовцев каже, що кімри посувалися в південному та західному напрямі задовго ще до навали скитів. Основуючись на ассирійських джерелах, М. Ростовцев схиляється до думки, що кімри з'явилися в Малій Азії десь у VIII ст. до P. X., отже, до приходу туди скитів. Та і Страбон також свідчить, що кімри зайшли до Малої Азії через Дакію і Дарданелли.