Слава ЗСУ!

Як бачимо, різниці не малі. Але чи ці різниці є достатнім критерієм для визначення окремішности народу? Коли ми подивимось на фотографії наших бабусь і дідів, на їхній одяг, прикраси, зброю дідів і порівняємо з сучасними, то чи не виглядатимуть наші бабусі й діди цілком інакшим від нас народом? А ми відрізняємось від них не лише одягом, зброєю, але й способом життя, смаками, звичаями, навіть світоглядом. Чи різниця між скитами і сарматами (якщо така є, чого ще не доказано) не є звичайною еволюцією? Велика тема для майбутніх українських науковців. А поки що ми схильні вірити, що то була еволюція наступних поколінь того самого народу, плюс племінні різниці. Основою такого переконання є той факт, що УКРАЇНСЬКИЙ характер трипільської культури ДОЖИВ ДО НАШИХ ДНІВ. Чому ж ті «різні» народи, оті здогадні «скити», «сармати», «алани» і т. п., його НЕ ЗМІНИЛИ? Чей же «панували» в Україні майже тисячу років! Відповідь може бути лише одна — бо не були вони чужими народами, а були нащадками трипільців.

Яким же чином славна — велика Скитія зникла з мап, а на її місце з'явилася Сарматія? Прикладів таких радикальних змін є чимало в історії. Напр., Німеччина за Карла Великого називалася Francia Occidentalis. Чи це значить, що тоді Німеччину заселювали французи? Чи у Волощині, Молдавії, Румунії жив один нарід, чи три різні? Чи Югославія є нова нація, чи старі серби, хорвати, чорногорці? Чи в Русі, Малоросії, Україні жив той самий нарід, чи три різні? Те саме в Московщині, Росії, СССР? Й. Йорданіє (V ст.) у своїй книжці «Війни жидів» пише: «Оті скити, що їх називають також сарматами, є великий нарід». Тацит пише, що сармати називалися Шіогепі; Пліній ототожнює скитів, сарматів, вендів, Страбон — сарматів, аорців, сираків, Помпоніус Мела — сарматів, партів і т. п.

В цьому нібито зникненні старої Скитії і народженні нової Сарматії можна (з далеко більшою логікою і обґрунтованістю, ніж німецькі теорії приходів, завойовань) бачити звичайне соціологічне явище — зміну провідної верстви нації. Ассирія, Єгипет, Еллада, Рим впали, коли їхні провідні верстви надто розбагатіли, зледачилися і морально зогнили. Надмірне багатство їх згубило. Те саме сталося і з скитською провідною верствою. Із свідчень археології та документів про розмір нашої тоді міжнародної торгівлі і війн з персами, римлянами ясно видко, що наші праруси були тоді дуже великим і дуже культурним народом. Ясна річ, такий нарід мав силу вилонити з себе нову провідну верству. Одне з племен його — сармати перебрали від скитського племена державну владу. На це натякає абсолютний брак будь–яких слідів війни між т. зв. «скитами» та «сарматами».

Іраністи кажуть, що кочовий нарід сармати прийшли в IV ст. до Р. X. з Азії і вигнали з України скитів, а самі запанували над місцевим рільничим народом. Тоді Україна мала величезну торгівлю з усім знаним тоді культурним світом, а найбільше з Грецією, якої 50% господарки залежало від торгівлі з Україною. Тисячі греків та інших чужинців приїздили і виїздили не лише з Чорноморщини, але і далеко на північ, аж по Київ. Ніяких залізних заслон тоді не було в Україні, як є тепер. Отже, вістка про таку важну для міжнародної торгівлі подію, як війна в Україні, була б дуже скоро долетіла за кордон, а особливо до Греції, бо вона годувалася українським хлібом, а війна в Україні для неї означала голод, а щонайменше велику економічну кризу. Чи таку подію (голод) із з'ясуванням причин не занотували би грецькі історики? Напевно, написали б цілі томи. Натомість у грецькій літературі ані того часу, ані пізнішого нема найменшого натяку на якусь війну чи якусь велику революцію в Україні в V–ІV–ІІІ століттях до Р. X. Зокрема, нема натяків на прихід з Азії якогось народу, на якусь війну його із скитами. Чому нема? Бо того не було. А що ж було?

Геродот, який писав в V ст. до Р. X., отже, ДО здогадного приходу сарматів, уміщує їх в Україні на правому березі Волги. Волга і тоді була великим торговельним шляхом, що сполучав ринки Індії, Малої Азії з Північною Европою. З Північної Европи везли тим шляхом на південь хутра — цей найдорожчий тоді товар, що розцінювався на вагу золота. З Індії, з Малої Азії везли на північ безліч товарів, що їх виробляв тоді культурний Південь. Сармати контролювали той шлях і збагачувалися не лише з мита, але й з посередництва. Збагачувалися не лише матеріяльно, але й культурно. Вони були дуже культурним народом, доказом чого є археологічні знахідки в їх могилах.

Скити були далеко багатші за сарматів, бо ж контролювали ВСЮ торгівлю величезної — від Дунаю до Волги — Праукраїни. В скитських могилах поховані не кілограми, але тонни золота та інших скарбів. Це надмірне багатство їх і згубило. Повторився знаний в історії процес морального загнивання надто збагатілої аристократії. Коли ж провідна верства нації більше дбає за власні кишені та бенкети, як за керування життям нації, коли місце господаря, що дбає за господарку, стає порожнє, то тоді саме життя заповнює ту порожнечу іншим господарем, іншою провідною верствою — часом чужою, як це сталося в Україні в XVII ст. На щастя давньої України знайшлася СВОЯ провідна верства з племени сарматів.