Слава ЗСУ!

Та в цьому є щось більше і важніше.

Вже при кінці скитської влади грецьке мистецтво в Босфорській державі улягло такому великому впливові скитського, що створився окремий стиль, який мистецтвознавці назвали скито–грецьким.

За сарматської ж влади грецькі первні в тім стилі майже зникають. Таким чином, розвинувся цілком своєрідний, дуже багатий поліхромією та інкрустацією тваринно–рослинний стиль, що його ми повним правом можемо назвати праруським (с. т. праукраїнським за сучасною термінологією). В могилах Чартомлицькій, Кульобській, Карагодазькій та в інших повно зразків того мистецтва, мистецтва, що з'явилося і в Гелладі (Греції), але значно ПІЗНІШЕ за ці могили. Іншими словами, праруське мистецтво архаїчної доби було матір'ю пізнішого, славного тепер на весь світ грецького класичного мистецтва. Отже, наші праруси були культурно сильніші за культурно найсильніших тоді греків. Творчий геній нашого народу був тоді більший і глибший за творчий ґеній грецького народу. Доказом цього є той факт, що греки улягли впливові прарусів у найтяжчий для денаціоналізації царині людського життя — в релігії.

Змінити дуже старі релігійні уявлення і почуття народу неможливо. Якщо можна так висловитися, нема сильнішої релігії за християнську. Сотні років боролися спершу грецькі, а потім і наші священики з поганськими уявленнями українців. Поборювали їх дуже енергійно і всіма можливими способами і, незважаючи на те, що поганські релігійні уявлення українців були дуже близькі до християнських, не побороли. Українці не прийняли грецького нетолерантного, догматичного і автократичного християнства, а натомість внесли до свого християнства дух та релігійні ідеї своєї культури, культури рільника з його ЛЮБОВ'Ю до духовної і фізичної краси, з його любов'ю до матері, землі, з його культом богині Великої Матері, з його добродушністю, толерантністю, з його справжнім демократизмом. Кожний дослідник української духовости, зокрема українського християнства, визнає, що його ДУХ є цілком своєрідний, питомий лише українській душі і найближчий до науки Христа за дух християнства всіх інших народів. Грецьке (римське) християнство було більш матеріялістичним, ніж українське поганство, яке було більш ідеалістичним за грецьке християнство. Ідеалістичність була головним первнем поганської релігії праукраїнців, і вона є головним первнем і українського християнства. Ідеалістичність, ідеалізм первісних християн.

І ось у цій найтяжчий для асиміляції царині наші праруси також вплинули на греків. Навіть і за часів грецької культурної гегемонії в Босфорській державі не завмирала релігія тих прарусів, що жили там поміж греками, зокрема не завмер культ Великої Матері. А потім в міру денаціоналізації греків релігія прарусів стає домінуючою. Особливо ясно видко це на культі богині Великої Матері. В Босфорській державі вона стає головною богинею і патроном, покровителькою держави (аналогія з пізнішою Україною) під грецьким іменем Артемизи та Агротери (богині землі). В Херсонесі вона також була патроном міста під іменем Parthenos, яку у вигляді Артемізи бачимо на херсонських монетах. Храми богині Великої Матері були в кожнім місті Босфорської держави. На пам'ятках з Таманських могил ця богиня представлена під іменем Коге або Demeter. Напр., у могилі Великий Близнюк похована королева–жрекиня. На золотих оздобах її одягу зображена богиня Велика Мати. На пантикапейських монетах вона зображена разом із символом Босфорського багатства — качаном кукурудзи. В знахідках із Кульобської могили її зображено як Афродиту. З напису, що походить з римських часів, знаємо, що на Тамані була організація жрекинь цієї богині (такі організації були і в Малій Азії*), с. т. монастирі, за теперішньою термінологією.

Є чимало українців, які думають, що москвини за останніх 40 років безповторно скалічили, зруйнували душу поколінь, що народилися по 1917 році. Грекам з їх надзвичайно розвинутим і дуже поетичним пантеоном богів, несила була навернути до нього прарусів. Більш того! Праруси навернули греків до свого найвищого божества — Великої Матері. Цей приклад є доброю ілюстрацією того, що не те що 40, але й 400 років калічення не можуть змінити української душі; несила навіть таким запеклим і завзятим слугам сатани, як москвини. Правда, вони засмітили, забруднили душу багатьох українців — особливо за останні 40 років, але не змінили її. За сприятливих умов цей московський бруд з української душі очистимо дуже скоро. Створити якнайскоріше і якомога найсприятливіші умови для цього очищення — це НАЙПЕРШЕ і НАЙГОЛОВНІШЕ ЗА ВСІ інші, хоч би не знати які пекучі, завдання Церкви, Уряду і суспільства вільної України. І Церква наша також мусить очиститися якнайскорше від усього, що їй накинули протягом століть нашої бездержавности, чужинці. Мусить повернутися до національного нашого духа, до духа первісної Апостольської Церкви. Наша Церква мусить бути глибоко християнська і глибоко українська, с. т. мусить бути в повній нерозривній ГАРМОНІЇ з багатотисячолітньою ДУХОВІСТЮ Української Нації і у формі, і у змісті. ТАКА наша Церква відродить духово нашу націю дуже скоро і повно. А за духовним відродженням піде — як його наслідок — велетенськими кроками відродження у всіх царинах житя України.