Слава ЗСУ!

Вдержати Україну в своїх руках. Вдержати! Вдержати! Всі засоби до того оправдані, святі. Це є непохитна догма ВСІХ москвинів, ВСІХ часів — від першого дня нашої поразки в Переяславі донині. Один з найголовніших засобів — це переселити на Україну якомога більше москвинів, передати їм якомога більше вирішальних позицій у всіх царинах життя України: в адміністрації, економіці, релігії, науці, освіті, культурі, літературі, пресі, мистецтві — в абсолютно у всіх, без жодного винятку, царинах українського життя.

Відразу ж по Переяславі 1654 р. москвини, не гаючись, почали обсаджувати чимраз більше українські міста своїми залогами. По полтавській нашій катастрофі вони подесятерили свої залоги в Україні. Спираючись на них, москвини з кожним роком щораз більше захоплювали управу наших міст, нашу торгівлю і промисел. Старшини і солдати тих залог не поверталися до своєї Московщини, а залишалися жити в наших містах, бо московська влада давала їм цивільні посади, безплатно землю під будову домів, кредит на будову їх, звільняла від міських податків, мовляв, чужинці не повинні платити місцеві податки (але українці в Московщині платили). В архіві Києва переховуються списки осіб, яким роздано (задармо) землю під будову. На одному з них з 1805 року є 150 імен; з них 14 імен німецьких, 35 — українських, решта 101 — московські.

В українських містах ще за праісторичних часів (скитських, сарматських) жило багато чужинців: торгівців, ремісників тощо.

Так само було і за Київської імперії, за Литовсько–Руської держави і за Гетьманщини. Були представники всіх націй: греки, татари, турки, араби, волохи, німці, англійці, голландці, французи, італійці, жиди та інші. Лише не було представників одної нації — московської. Але вже «в 1832 році в Україні 45% промисловців і 57% торгівців були москвинами» (В. Слабченко). А в 1914 році на вищих та середніх адміністративних постах в Україні було 90% москвинів; на нижчих (без сільських) дещо менше.

Такий скорий зріст числа москвинів в Україні не є дивним, бо московські фінансові і промислові трести охоче давали (бо уряд гарантував) великі кредити тим своїм москвинам, які відкривали свої підприємства в Україні. Десятки тисяч їх розмножилися в Україні в цей спосіб. Жодних кредитів не діставав українець. Коли ж українці своїми силами зорганізували кредит (банки), то московські трести з допомогою свого уряду нищили їх у зародку. Так, напр., знищили Київський та Харківський українські банки, про що ми говорили.

Ми вже говорили, що московський царський уряд у XVIII‑XIX ст. привозив з Московщини і оселював в Україні своїх кацапів десятками тисяч. Точнісінько це робить і московський пролетарський уряд, привозячи своїх 10–тисячників, 40–тисячників з Московщини в Україну. Різниця лише та (прогрес), що царський уряд давав тим зайдам нашу землю і казав їм обробляти її самим, власними силами. Пролетарський же московський уряд дає своїм привезеним з Московщини 40–тисячникам українську землю разом з українськими рабами, що обробляють ту землю, а зайда–кацап має лише «блаґатворна вліять»… наганом на дурних хахлів. Не помилимося дуже, коли скажемо, що за останні 40 років оселилося в Україні добрих 6–8 мільйонів москвинів. Ну, а українці — народ щирий. Щоб віддячити старшому братові, вони добровільно виїздять на північ до Московщини і навіть ще дальше… поза нашу планету, в небесні простори. 15 мільйонів «виїхало», а врахувавши і ненароджені діти, то добрих 30 мільйонів.

Московський історик В. Ключєвскій пише: «Бюджет імперії з 20 мільйонів рублів у 1709 році підскочив за 15 років на 70 мільйонів рублів у 1724 році. За 50 років після 1709 р. (по Полтаві. — П. Ш.) податки в Україні зросли на 40%. У Московщині тоді платили податку 49 коп. від двору, а в Україні платили 1 руб. 21 коп. від двору» («Курс рускай історії»). Уже тоді Московський уряд оподатковував українців на 250% тяжче, ніж москвинів.

Цю самісіньку політику ведуть москвини і тепер в СССР. Весь СССР поділено на 12 «зон» (обширів) шодо висоти оплати за працю. Україну записано до першої «зони», с. т. до найдешевшої, а Московщину до 12–ої, с. т. до найдорожчої. Наприклад, чорнороб на будові дістає на день: у Московщині 16 руб. 56 коп., а в Україні 9 руб. 16 коп. Для фахівців ця різниця виростає до 200% (Н. Трофімов. «Оплата труда в МТС»). Різниця в оплатах праці колгоспника далеко більша. В Україні колгоспник одержує за один «трудодень» 1,2 кг збіжжя, а в Московщині — 5,3 кг, с. т. на 440% більше. А до того ж треба взяти на увагу, що український багатющий чорнозем дає в кілька разів більше прибутків (пшениця, цукровий буряк, кукурудза, бавовна, олійні рослини), ніж бідна московська земля (жито, овес, картопля). Отже, врахувавши цю різницю в прибутковості землі української і московської, бачимо, що за випродуковані рільничі продукти на суму 1000 рублів уряд СССР платить московському колгоспникові 160 рублів, а українському — 7 рублів, с. т. Москвин одержує на 2570% більше!