Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Павло Штепа УКРАЇНЕЦЬ І МОСКВИН Дві протилежності
В 1917 році, коли Україна вже могла, не питаючись москвинів, завести свою мову до шкіл й адміністрації, тої мови ми не мали. І аж тоді наша еліта почала ту працю, яку могла закінчити щонайменше 25 років тому. Та було вже запізно. Минули часи царських утисків, а прийшли часи вже не утисків, але фізичного нищення всіх українських граматик, словників, термінології, разом з пізніми Іванами, що їх складали. Загальний словник встигли видати лише до букви Р. Решту готового до друку москвини знищили, Також знищили всі термінологічні словники ВУАН. Гірше того! Знищили саме джерело мовного матеріялу — наше незмосковщене село.
В СССР москвини приспішеним темпом нищать нашу мову. А наші еміграційні мовознавці витрачають час на дрібниці, що можуть почекати сто років, і не дали не те що повного словника, але навіть словника синонімів. А мова наша бідніє щораз більше. Молоді мовознавці покалічені в СССР. Стоїмо перед новим 1917 роком.
КОРОТКОЗОРІСТЬ І КАРЛИКУВАТІСТЬ ТВОРЧОЇ ДУМКИ НАШОЇ ЕЛІТИ.
XXX. ТРАГЕДІЯ УКРАЇНИ 1917 РОКУ
Українофіли, відцуравшись політичної боротьби за українську державність, усю свою енергію присвятили вивченню України. Для того вони об'єдналися в нелегальні українські «Громади». Та тиха культурна праця не могла задовольнити молодь, яка почала розуміти, що всю культурницьку працю без політичної свободи москвини можуть кожної хвилини знищити. В 1890 році молодь засновує «Українську Революційну Партію» (РУП), яка видала брошуру свого ідеолога М. Міхновського «Самостійна Україна». В цій брошурі РУП проголосила ясною, рішучою мовою українські націоналістичні ідеї і мету партії: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі».
Під впливом москвофільської пропаганди М. Драгоманова більшість членів РУП пізніше відцуралася ідеї самостійної України і перейшла на позиції московського соціялізму. М. Міхновський з малою групою покинув зрадників і заснував «Братство Тарасівців» (на могилі Т. Шевченка вони заприсягалися бути вірними його ідеям), яке перебрало на себе первісну мету РУП — боротися за державну незалежність України. Братство оголосило таке своє «Вірую»:
- Одна, єдина, неподільна від Карпат по Кавказ, самостійна, вільна, демократична Україна — республіка — це національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити цей ідеал.
- Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи, румуни та жиди — це вороги нашого народу, поки вони панують над нами і визискують нас.
- Україна для українців. Отже, вигонь звідусіль чужинців–гнобителів.
- Усюди і завжди вживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців–гнобителів.
- Шануй діячів рідного Краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів–відступників, і добре буде цілому твому народові і тобі.
- Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародніх справ.
- Не зробись ренеґатом–відступником.
- Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
- Допомагай своєму землякові поперед усіх. Держись вкупі.
- Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо тим додаєш їм сили і відваги, не накладай вкупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.
Ці ясні, зрозумілі тепер кожному нашому школяреві аксіоми не знайшли відгуку у нашої інтелігенції XIX ст. Щоб зрозуміти причини цього фатального для цілої нашої нації явища, мусимо зупинитися на чорній, диявольській постаті, що призвела до трагедії 1917 р. Сорок років нечуваного в історії людства, правдивого пекла на землі завдячує Україна ренегатові М. Драгоманову.
М. Драшманов, професор історії Київського університету та член Київської «Української Громади», виховався на ідеях московської соціялістичної літератури, яким лишився вірним до смерти. Переконаний «общєрос» (за власним признанням) московського соціялістичного ґатунку, М. Драгоманов пересякся не лише ідеями московської соціялістичної літератури, але й московськими державницькими ідеями такою мірою, що вважав (і поширював цю думку) добродійством для України нищення її Петром І та Єкатєріною II. Що більше! Вважав і пропагував бажаним і корисним для України помосковщення нашої інтелігенції і сам намагався Московщити галицьку інтелігенцію.
