Слава ЗСУ!

Більше половини державного бюджету на озброєння: за Івана IV, за Петра І, за Нікалая І, за Леніна І.

Поставлений державним законом на висоту національного обов'язку і громадянської чесноти, виказ як система: за Годунова XV ст. (сказатєлі), за Петра І в XVIII ст. (фіскали), за Нікалая І в XIX ст. (ісправнікі), за Леніна в XX ст. (сексоти).

Стале систематичне розбудовування тюрем, в'язниць та каторг: за царів, за імператорів, за диктаторів.

Фах ката у великій пошані і в ореолі спасителя: трону у XVIII ст., «ґасударствєннасті» в XIX ст., «саціалістічєскава атєчєства» в XX ст.

Преторіянські відділи для охорони влади: стрільці та апрічіна за царів, дворянська гвардія та «охранка» за імператорів, компартія та НКВД за диктаторів.

Привілейована каста: боярство ХV–ХVІІ ст., дворянство XVIII‑XIX ст., пролетарство XX ст.

Священики як тайні агенти поліції: дисциплінарний обов'язок виказу за царів, офіційне звільнення від тайни сповіді за імператорів, священики–чекісти за диктаторів.

Церква як невіддільна частина державно–адміністративного апарату: патріярх Іоакім XVII ст., оберпрокурор св. Синоду та К. Пабєданосцев XIX ст., патріярх Алексей XX ст.

Чванство, ксенофобія, ненависть до всього європейського: старовірів XVII ст., слов'янофілів XIX ст., комсомольців XX ст.

Апотеоза жебрака, ідіота, бандита в ХV–ХVІІ ст., «уніженних і аскарбльонних» в XIX ст., «сациальна блізкіх» у XX ст.

І вічна проблема «інородців» (немосквинів) в імперії.

А понад все у всіх століттях і всіх прошарках нації стихійна ненависть варвара до всього вищого, гарного, індивідуального. Закорінений і глибоко в душі і з молоком матері передаваний з покоління в покоління ідеал номада: Ріж! Катуй! Грабуй! Зрівняй все і всіх з землею!

«Пакаряйтєся язиці, ібо с намі Бог» — Московської Церкви.

«Народ–боґоносец, мессія міра» — московської інтелігенції.

«Всемірная рєвалюция» — московського народу.

Болотніков, С. Разін, С. Нечаев, В. Ленін, селянин, пролетар, дворянин. XII ст., XVIII ст., XIX ст., XX ст. Викиньте імена, дати, назви з історії будь–якого століття московської імперії, і читач не вгадає, про яке саме століття читає.

Цілі, методи, імперіялізм, ксенофобія, деспотія, варварство, культ виказу, безбожництво, блюзнірство, сваволя правителів, хабарництво, бюрократія, масові морди, садизм катів, переповнені тюрми, каторги, нищення церков, нищення книжок, нищення чи крадіж чужих скарбів культури, фанатичне сектанство, підступ, зрада, апотеоза фізичного і морального бруду, злодійства, бандитизму, рабства і т. п., і т. д. до безконечности переповнена всім тим історія московського народу від її початків по сьогоднішній день, без одного дня перерви. Десятками тисяч голих фактів, без коментарів можна заповнити цілу бібліотеку грубих томів. А поки не матимемо цієї бібліотеки, доти москвини матимуть розв'язані руки поширювати москвофільство. Цю НАЙСИЛЬНІШУ їхню ЗБРОЮ для позволения України.

СКРАЙНІЙ ЧАС ВИБИТИ З ЇХ РУК ЦЮ ЗБРОЮ

О, бідний, жалісно–убогий Гіперборейський примітив: Тупі, кирпаті, злобні боги, Одноманітний, голий спів;

Болотяна імлиста площа, Берізки хворі і брудні, — Даремно сірий дощ полоще Замурзані навіки дні… «Ні лотоса, ні лавра» — позем! – Ні натяку на вертикаль І лиш тупим тяжким морозом На півроку закута даль.

В нещасний час, «на зло Европі», Ваш божевільний деміюрг Створив кубло гнилих утопій, З туману й крові — Петербург.

Та гниль і зло не стало тілом, Незродженого — не створить, І місто марно протремтіло Марою мертвих двох століть.

Харчовані не власним хлібом, Ви мріяли — зламать, збороть, І дикунів державна диба Нам люто мордувала плоть.

Полуботок, Шевченко, Гоголь – Здушить, скалічить, отруїть! Не лицарство, не перемога, А тільки зрада, підшепт, їдь,

А тільки найнята отруя Та куля, куплена за бруд.