Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Павло Штепа УКРАЇНЕЦЬ І МОСКВИН Дві протилежності

Страшіться ж! Закінчився суд – І кара йде, і гнів вирує.

Є. Маланюк



XV. НАЦІОНАЛІЗМ МОСКВИНА

Настанет ход, Расіі чьорний ход,

Кахда царей кар она упадьот;

Забудет чернь к нім прежнюю любофь,

І піщя мноґіх будет смерть і крофь;

Кахда детей, кахда невінних жон

Нізверхнутий не защітіт закон;

Кахда чюма ат смрадных, мьортвих теп

Начьньот брадіть среді печальних сел,

Чтобы платком із хіжин вызывать,

I станет хлад сей бедный край терзать;

I зарева акрасіт волны рек:

В тот день явітса моъиьчьный челавек,

І ти єво узнаєш — і паймьош,

Зачем в руке єво булатний нож

М. Лєрмонтов


Березень 1917 року покликав на тяжку пробу московських патріотів зі шляхти, т. зв. «слов'янофілів», і московських патріотів, т. зв. «западніків», с. т. націоналістів–монархістів, і соціялістів–демократів. Тої проби ганебно не витримали обидві групи, хоч кожна з інших причин. Ще в 1908 році історик В. Ключєвскій писав, що ідея виборности вищої влади в розумінні Москвина XV‑XVIII ст. була таким же абсурдом, як і абсурдність «вибраної матері». Жовтень 1917 р. наочно продемонстрував факт, що москвин і в XX ст. вважав абсурдом демократично вибране «Учрєдітєльнає сабраніє». Воно, і справді, було абсурдом в московській історії, або, як каже В. Ключєвскій про аналогічну Єкатєрінінську Законодавчу комісію, патологічним, с. т. хворобливим, непридатним для Москвина явищем.

Щоб видурити від наївних американців більше доларів, а головно, щоб спрямувати їх на шлях «єдіной нєдєлімой», московські емігранти не зупиняються, як звичайно, перед шахрайством навіть відомих усім фактів; вони всіми силами намагаються намалювати розгін того «Учєрєдітєльнава сабранія» як акт насильства малої групи інтернаціоналістів на чолі з демагогом В. Леніним. Це аналогічно з таким же шахрайством німецьких демократів (і не лише німецьких), що, мовляв, владу в Німеччині «захопив» А. Гітлер, хоч історичні факти, задокументовані в архівах, говорять, що А. Гітлера німці вибрали демократичним голосуванням більшістю голосів, а до того ж те голосування проводили противники А. Гітлера (вони тоді були при владі). Ми й донині не відкрили очі американцям про брехню кєрєнскіх про жовтень 1917 року.

У виборах до «Учрєдітєльнава сабранія» в листопаді 1917 р. голосувало близько 75 мільйонів людей, большевицька партія одержала 25 мільйонів голосів. В Україні з 7 і пів мільйона голосуючих за большевиків голосувало лише 754000, с. т. 10%. Але треба пам'ятати, що в той час в Україні було яких п'ять мільйонів москвинів та десятки тисяч московських солдатів у залогах міст, а крім того, ще понад два мільйони жидів, з яких 90% були москвофіли і переважно московські соціялісти. Списки українських кандидатів здобули по селах України 96% голосів. Списки всіх і кожної московської партії катастрофально провалилися по наших селах, іншими словами українська Україна, с. т. незмосковщене наше селянство (а воно ж складало 90% населення України), за большевиків ЦІЛКОМ НЕ ГОЛОСУВАЛО, а ті 754 тисячі голосів за більшовиків в Україні подали москвини та жиди, що жили чи були тоді в Україні.

Можна припустити, що з усіх голосуючих в 1917 році в імперії половина були москвини, отже, тоді голосувало десь 38 мільйонів москвинів. З наведеного бачимо, що українці за большевиків НЕ голосували; так само не голосували за них всі інші «інородці» (не москвини) імперії. Отже, ті 25 мільйонів голосів за большевиків походять із 38 мільйонів голосуючих москвинів, с. т. 70% москвинів голосувало за большевиків (в Німеччині за А. Гітлера голосувало 72% німців). Це одне. А друге і найголовніше, що на захист «Учрєдітєльнава сабранія» НЕ ПІДНЕСЛАСЯ АНІ ОДНА МОСКОВСЬКА РУКА, навіть його члени ані пари з уст не пустили, коли матроси наказали їм розійтися. Мабуть, відчули «патологічність», як висловився колись В. Ключєвскій, того новотвору. «Ліберальні ідеї в Московщині показалися утопією» (Н. Бєрдяєв) спроба московських демократів (Омскає Правітєльства) боротися проти большевиків потерпіла жалюгідне фіяско, бо москвини їх цілком не піддержали. Боролися проти большевиків генерали А. Колчак (українського походження), Юденич (не Москвин), А. Денікін (піддержаний англійцями), П. Врангель (німецького походження), але їхні армії складалися з 85% НЕмосквинів. Натомість одразу на бік большевиків стали генерали: А. Брусілов, Поліванов, Клембовский та інші.

Попередня
-= 87 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!