Слава ЗСУ!

— Окей, — сказав Сем. — Є в нас ще й інша проблемка, але спершу…

— Що? — перебила Лінда. — Яка це ще інша проблемка?

— Не переймайтеся зараз цим. Спершу давайте переженемо сюди наше залізо. Коли бажаєте розпочати?

Расті подивився на пасторку Конгрегаційної церкви Честер Мілла. Пайпер кивнула.

— Прямо зараз, — сказав Расті.

3

Останні з місцевих жителів тільки дивилися, але не лише вони. На своєму боці Купола разом з Коксом зібралося близько сотні солдатів, вони споглядали на це з німотною увагою, як глядачі на тенісному матчі.

Расті й Пайпер провели гіпервентиляцію біля Купола, навантаживши собі легені якомога більшою кількістю кисню. А тоді, рука в руку, побігли до машин. Діставшись туди, розділились. Пайпер впала на коліно, впустила з руки ключі від «Пріуса», і всі глядачі разом видали стогін.

Відтак вона підняла з трави ключі й знову підхопилась на ноги. Расті вже сидів в «Одіссеї» з працюючим двигуном, коли вона відкрила двері маленького зеленого автомобіля й застрибнула всередину.

— Надіюся, вони не забули повимикати кондиціонери, — проговорив Сем.

Машини рушили майже перфектним тандемом, «Пріус» тінню слідом за набагато більшим веном, як тер'єр по п'ятах за вівцею. Вони швидко наближались до Купола, підскакуючи на нерівностях ґрунту. Біженці кинулися врозтіч перед ними, Елва з Алісою Епплтон на руках, а Лінда з кашляючими Джей-Джей під пахвами.

«Пріус» зупинився менш як за фут від брудного бар'єра, зате Расті круто розвернув «Одіссей» і став до Купола задом.

— Ваш чоловік має круті яйця, а ще крутіший набір легень, — промовив Сем, не дивлячись на Лінду.

— Це тому, що він кинув палити, — зауважила Лінда, при цьому фиркнув, придушивши сміх, Твіч, але ті двоє чи його дійсно не почули, чи то не схотіли.

Хай які добрі легені, але Расті не гаявся. Затріснувши за собою двері, він бігом кинувся до Купола.

— Просто, як мило, — кинув він… і почав кашляти.

— А повітрям у кабіні дихати можна, як казав Сем?

— Воно там краще за те, що тут, — божевільно реготнув він. — Але він мав рацію щодо іншого: кожного разу, як відкриваєш двері, скількись доброго повітря вилітає геть, а скількись поганого заходить у кабіну. Можливо, до коробочки ви зможете дістатися й без повітря з шини, але я сумніваюся, щоб ви зуміли без нього повернутись назад.

— Вони не будуть кермувати, ні він, ні вона, — оголосив Сем. — Я поведу машину.

Барбі відчув, як його губи склалися в першу за всі останні дні справжню щиру посмішку:

— А я гадав, що вас позбавили прав.

— Та якось я не спостерігаю тут жодного копа, — відповів Сем. Він обернувся до Кокса. — А ви як, кеп? Бачите навкруги хоч одного селюка в формі або помічника окружного шерифа?

— Нікогісінько, — сказав Кокс.

Джулія потягнула Барбі осторонь.

— Ви точно певні, що бажаєте це зробити?

— Так.

— Ви розумієте, що шанси плавають десь між мізерними й ніякими, правильно?

— Так.

— А благати ви вмієте, полковнику Барбара?

Йому на мить зблиснув у пам'яті той спортзал у Фаллуджі: Емерсон б'є одного з арештантів знизу по яйцях так сильно, що ті аж злітають вгору перед ним, Гакермеєр, приставивши іншому пістолет до голови, тягне його за хиджаб. Кров бризкає на стіну, як вона завжди бризкає на стіну, ще від тих часів, коли люди билися дрючками.

— Я не знаю, — каже він. — Знаю лише, що зараз настала моя черга.