Слава ЗСУ!

- Зачекайте тут, зараз до вас підійде Тоб, він відповідає за внутрішню безпеку. І точно в кожному бачить шпигуна, я то знаю, постарайтесь його не злити.

- Можна я присяду, м’язи поболюють.

- Так, звичайно. Не забувайте про що я вам говорила.

Тоб себе чекати не заставив. Через декілька секунд після того як вмостився в не надто зручному кріслі в кімнату ввірвався височезний кремезний Тоб. Ім’я йому точно не відповідало його розмірам, хоча цілком можливо що так думаю тільки я. Спершу він зупинився за декілька кроків від мене незворушно подивився мені в очі декілька секунд. Після чого повільно пройшов і зупинився в мене за спиною, я чув як він дихає, важке сопіння немов у курця зі стажем. От дивина не пам’ятаю хто я але пам’ятаю як дихають курці. Потрібно буде якось присісти і пороздумувати над тим що залишилось в пам’яті і спробувати зліпити все одну коротку «криву» лінію з мого минулого.

- Як вас звати?

Голос відповідав його великому тілу. Між словами часто було чути звук ееемффф, здається це був потік повітря що вилітав під тиском з його ніздрів.

- Я не пам’ятаю. Я нічого не пам’ятаю.

- Як ееемффф поживає Вільгельм?

Тут я побачив, що Тоб пильно слідкує за моїм лицем у відображення на столі. Вираз його обличчя після того як наші погляди зустрілись у відображенні на столі зовсім не змінився. В думках він напевне так і промовляв ти ніщо, і мені все рівно знаєш ти що я хочу зробити чи ні, я це зроблю. Здається Тоб добре знає свою діло. Проте мені боятись нічого. Нічого не пам’ятаю-нічого не знаю.

- Пробачте, але я не розумію про що ви. Втрата пам’яті. Часткова. Хоча ні пам’ятаю ось що - після чого розповів йому про єдиний спогад який залишився.

- Хммм, і в якому еемффф році це відбулося?

- Вибач не можу пригадати.

- Ти знущаєшся, як це ти не можеш пригадати!!!

Тоб обійшов стіл, нагнувшись поклав обидві руки на нього, погляд спрямував на мене, в стоячому положенні почав швидко і досить голосно задавати мені питання.

- Як тебе звати?( Питання лунали голосно, і кожне наступне починалось до того як я встигав дати повну відповідь на попереднє )

- Не з…

- Хто ти?

- Що

- Як ти тут опинився?

- Не зна…

- Скільки вас?

- Не знаю

- Твоя місія?

- Я втратив п…

- Твоє ім’я?

- Не пам…

- Де чіп?

- Який чіп

- Рік?

- Що

- ееемффф

Здоровило на мить заплющив очі і опустив голову, потім піднявши її глянув на мене таким пронизливим поглядом, немов він вже бачить як робить зі мною щось погане. Після чого захриплим голосом промовив: