Слава ЗСУ!

Що граф Роланд у гніві справедливім.

Йому доручено йти з ар\'єргардом,

І кращого не підібрать за нього.

То ж передайте лук йому з рук ваших,

Знайдіть людей йому на допомогу».

Віддав Карл лук, Роланд узяв достойно.

63

Звернувсь до нього славний Імператор:

«Небоже любий, вирішив віддати

Я в ар\'єргард наш половину війська.

Тож бережіть, воно і вас врятує».

«Нічого з ним не буде, - граф запевнив, -

Скарає Бог, якщо свій рід знеславлю!

Я збережу хоробре військо франків.

Проходьте межигір\'я без боязні,

Бо поки я живий, ваш шлях безпечний».

64

От граф Роланд на скакуна вже скочив,

А поруч з ним друг Олів\'єр гарцює,

Також Джерін і граф старий Джер\'єр,

Барон Отон і славний Берендж\'єр,

Іще Самсон і Ансеїс шляхетний,

Івон, Іворій - короля любимці,

Старий Джерард де Руссільйон, за ними

Гасконський герцог Енджельєр сміливий.

«Клянусь, я з вами!» - закричав Турпін.

«І я!» - втрутився граф Готьє. - Роланд -

Господар мій, і з ним я нерозлучний!»

Весь ар\'єргард підібраний був з друзів.

Аой!

МАРШ ВІЙСЬКА КАРЛА ДО ФРАНЦІЇ

65

Покликав граф Роланд Готьє де л\'Ума:

«Візьміть ви тисячу з собою франків,

Займіть усі висоти і проходи,

Щоб ні душі король наш не утратив».

Аой!

Готьє сказав: «Зроблю все як годиться!»

Із тисячею лицарів добірних

Зайняв надійно пагорби й тіснини,

І що б не сталося - він не відступить,

А ворог на сімсот мечів натрапить.

Тим часом Альмаріс, владар Бельферни,

Вже готував Готьє жорстоку битву.

.................................................................

Карл увійшов в тіснину Ронсевальську,

Барон Одж\'єр був разом з авангардом,

Тож спереду загрози не боялись.

Роланд лишивсь, щоб захищать тил війська,

З ним Олів\'єр, і всі дванадцять перів,

І двадцять тисяч юних мужніх франків.

І скоро бій! Хай Бог їм допоможе!

Про це лиш знає Ганелон зрадливий,

Та за мовчання він отримав плату.

66

Високі гори і похмурі доли,

Аиш чорні скелі і жахливі кручі.

А франки вдень ідуть насилу вгору,

На відстані в п\'ятнадцять льє їх чути.