Слава ЗСУ!

Коли Великої Землі дістались,

Гасконь узріли, землі їх сеньйора,

Свої феоди пригадали, житла,

А також милих дочок й жон шляхетних,

То не було такого, хто б не плакав.

Та найскорботніше король сумує -

Зостався небіж у іспанських долах.

І Карл не міг вже стримать сльози туги.

Аой!

67

Дванадцять перів на чужій землі,

А з ними - двадцять тисяч смілих франків,

Вони безстрашні й не бояться смерті.

Король вступає на французьку землю,

Лице ховає під плащем старанно.

Сідло в сідло з ним - герцог Найм премудрий.

«Що засмутило вас?» - питає Карла.

Обурився король: «Питання зайве.

Хіба причин немає сумувати?

Той Ганелон всю Францію погубить.

Вночі пророчий сон мені наснився:

Зламав руками спис мій граф на друзки -

Тож він послав у ар\'єргард Роланда.

Мій небіж на чужій землі лишився,

Якщо його я втрачу - хто замінить?»

Аой!

ДВАНАДЦЯТЬ САРАЦИНСЬКИХ ПЕРІВ

68

Не може Карл Великий стримать сльози.

Сто тисяч франків засмутились також -

Уболівають за життя Роланда.

Негідний зрадник Ганелон запродав

Його царю невірних за дарунки:

Узяв він золото, парчу та срібло,

Коней та мулів, левів і верблюдів...

Марсілій наказав - прийшли васали:

Усі еміри, герцоги і графи,

Віконти, також діти знатних маврів,

В три дні прийшло чотириста їх тисяч.

Гримлять у Сарагосі тамбурини,

На вищій вежі - ідол Магомета,

Молитись йде до нього рід поганський.

А потім наче навіжені линуть

Через всі гори, землі та долини.

І раптом бачать франкові знамена.

То ар\'єргард і з ним дванадцять перів.

На них чекає величезна битва.

69

От до Марсілія під\'їхав небіж,

Він мула канчуком все підганяє,

І, посміхаючись до дядька, каже:

«Мій любий сіре, вам давно служу вже,

За вас прийняв багато ран й незгод я.

Вже стільки битв провів, був переможцем!

Мені даруйте перший бій з Роландом,

Його уб\'ю своїм я гострим списом.

Якщо така є воля Магомета,

Я вижену з Іспанії всіх франків

Від Аспрійських ущелин до Дюрстану.

Карл втомиться, складуть і франки зброю,