Слава ЗСУ!

Щит розтрощив, уквітчаний примхливо,

Ударом вибив лицар очі мавру,

І його мозок витік вниз на землю.

Убив Торджиса, потім Есторгуса,

А з ними і сімсот іще невірних.

Від списа ж лиш один кийок лишився.

Роланд спитав: «Мій друже, що ти робиш?

Навіщо палиця в бою такому?

Потрібні криця та міцне залізо.

А де ж твій меч, що зветься Альтеклер,

З ефесом золотим і кришталевим?»

«Він досі в піхвах, - каже друг, - добути

Не маю часу, треба ж бити маврів!»

Аой!

107

Сір Олів\'єр нарешті вийняв меч свій,

Бо щойно нагадав Роланд про нього,

І показав, що значить гарна зброя.

Напав на мавра з Валь-Ферре, Джустена,

І голову йому розтяв враз навпіл,

А також тіло та броню красиву,

І все сідло із гаптуванням злотим,

И самий хребет арабського коня.

І мавр, і огир разом впали мертві.

Роланд сказав: «Ти брат мені віднині!

Такий удар оцінить Імператор!»

З усіх боків почулось: «Монжуа!»

Аой!

108

На скакуні Сорелі граф Джерін,

А друг його Джер\'єр на Пассе-Церфі,

Пустили поводи, острожать коней

І налетіли на поганця Тімозеля.

Один ударив в щит, а другий - в панцир,

Пробили їх й зламали списи в тілі.

Мавр замертво упав на чорне поле.

З переказів нам точно не відомо,

Хто з них завдав смертельного удару.

Есперверіт там був, він син Бореля,

Його убив з Бордели Енджельєр.

Маг Сіглорель впав від руки Турпіна,

Той Сіглорель, який спустився в пекло,

Бо сам Юпітер допоміг чаклунством.

Турпін промовив: «Справжній він негідник!»

Роланд додав: «Скарали, побратиме!

Але ж який удар ще у Турпіна!»

109

Ставала все нещаднішою січа,

Лютують у бою і франки, й маври,

Одні безжально б\'ють, ті відбивають.

Списів в уламках скільки, вмитих кров\'ю!

Розірвані стрічки і стяги всюди!

А скільки франків з юністю розстались!

Вже не побачать матерів, дружин коханих

Та друзів, що в ущелинах чекають.

Аой!

...............................................................

Великий Карл заплакав, засмутився.

Яка біда! Без допомоги військо!