Слава ЗСУ!

То прислужився Ганелон зрадливий:

Продав у Сарагосі побратимів.

І вже тоді життя та честь він втратив,

А в Ахені засуджений на смерть був,

І не змогли від неї врятуватись

Всі його родичі - було їх тридцять.

Аой!

110

Кривавий бій ставав усе лютіший,

Роланд і Олів\'єр б\'ють безупинно,

Завдав Турпін вже тисячу ударів,

Не відстають від них і інші пери,

І дружно б\'ються всі загони франків.

Вже сотні, тисячі загиблих маврів.

Живих же неминуча смерть чекає,

Хоробрі, боягузи - всі сконають.

Втрачають й франки кращих із баронів,

Батьків і рідних більше не побачать,

А також Карла, що чека в міжгір\'ї.

У Франції ж лютують грізні сили:

Бушують грози, смерчі, лячні бурі,

Потоками ллють з градом й снігом зливи,

І блискавки б\'ють раз за разом страшно.

Земля вже починає скрізь двигтіти -

Від церкви Сен-Мішель і аж до Сени,

Від гавані Віссант до Безансона.

Немає міст, де б мури не тріщали;

А ясний день враз огортає морок,

І світло лише в спалахах у небі.

Усіх жахають ці пророчі знаки,

Волають франки: «То кінець вже світу!»

«Це Судний день до нас прийшов нещадний!»

Але не відають гіркої правди -

То плаче вся природа за Роландом.

111

А франки б\'ються мужньо і відважно,

І маври гинуть тисячами в лавах,

Із сотні тисяч зостається дві лиш.

Турпін сказав: «Як гарно б\'ються франки!

У світі вояків немає кращих!

Записано в «Діяннях славних франків»,

Що доблесних васалів має Карл наш».

Ідуть барони полем і шукають

Загиблих друзів, плачуть над тілами

І згадують їх родичів імення...

Та йшов Марсілій вже з новою раттю.

ДРУГА РАТЬ МАРСІЛІЯ. ЗАГИБЕЛЬ ФРАНКІВ

112

Марсілій військо вів уздовж долини,

Зібрав тепер він величезну силу

І поділив її колон на двадцять.

Виблискують щити, шоломи й лати,

Оздоблені коштовностями й злотом.

Сім тисяч труб невірних кличуть в битву,

Страшне оте гудіння чути всюди.

Роланд сказав: «Мій брате Олів\'єре!

Послав на смерть нас Ганелон зрадливий,

Та зраду приховати неможливо,

За неї Карл призначить люту кару.

Попереду тяжка, жахлива битва,