Слава ЗСУ!

Ви графів двох послали до поганця:

Один - Базан, а другий був Базилій...

їм голови відтяли близ Альтільї.

Я раджу: воювати слід із ними

І грізну рать вести на Сарагосу,

Облогу до взяття її тримайте,

Від помсти зраднику втекти не дайте!»

Аой!

15

Схилив чоло великий Імператор,

Куйовдить вуса, бороду рукою...

Не відповів ні слова він Роланду,

Мовчать й барони. Ганелон тут раптом

Підвівсь і Карлові сказав сміливо:

«Даремно вірите Ви божевільним,

Мені чи іншим. Слухається мудрий

Порад корисних. Цар Марсілій ладний

Кінчать війну і як васал покірний

Готовий в лен Іспанію прийнять, сумирний,

Як ми, вклонитися хресту Ісуса.

Хто ж радить відхилить заяву мирну,

Забув про смерть, яка на нас чекає.

Не слухайте порад, яких причина

Чванливість або гірше ще - безумство.

Володарю, керуйтесь власним глуздом!»

Аой!

ОБРАННЯ ПОСЛА ФРАНКІВ

16

Підвівся герцог Найм, він наймудріший,

Серед усіх придворних кращий радник,

І королю сказав: «Усі ми чули,

Що мовив Ганелон. Порада мудра!

її слід врахувати неодмінно!

Давно Марсілій зазнає поразок.

Захоплені його фортеці-замки,

А стіни їх балістами розбиті,

Вже спалені міста, війська побиті.

Тепер вже він у вас пощади просить,

Великий гріх нам більшого жадати.

До того ж цар заручників відрядить,

Давно вже слід війну скінчити довгу».

І франки хором: «Герцог каже правду!»

Аой!

17

«Сеньйори, в путь кого ж, - спитав володар, -

Відправимо послом до Сарагоси?»

І Найм сказав: «Дозвольте, я поїду,

Аиш дайте ваші жезл і рукавицю».

Промовив Карл: «Ви найцінніший радник.

І присягаюсь бородою з вусом,

Що не поїдете в дорогу дальню.

Тому сідайте, це монарша воля!»

18

«Кого ж послать? Скажіть мені, барони,

Нам до Марсілія у Сарагосу?»

Роланд підвівся: «Я давно готовий!»

«Не згодний з цим! - тут Олів\'єр озвався, -

Занадто ви нестримані й гарячі.

Боюсь, посольство закінчиться лихом!

Поїду я, якщо король дозволить».