Слава ЗСУ!

Аой!

249

Так, герцог Найм був у великій скруті,

Язичник меч здійняв, щоб знов дістати,

Та крикнув Карл: «Поганцю, ось розплата!»

З нестримним запалом ударив списом,

Розбив щита, уламки полетіли,

Пошматував й кольчугу проти серця.

Упав поганець, враз сідло спустіло.

250

Великий Карл в глибокий розпач вдався:

Пораненого герцога побачив

І цівку крові у траві зеленій.

І каже герцогові Імператор:

«Мій любий друже, їдьмо далі разом.

Негідник, що завдав вам лиха, мертвий,

Провчив його я списом вірним й гострим!»

Найм відповів: «Я вдячний вам, сеньйоре!

Якщо я житиму, то борг сплачу свій!»

І знову в бій помчалися пліч-о-пліч.

За ними слідом двадцять тисяч франків.

І кожен знав, як битися й рубати.

Аой!

251

А Балігант в бою встигав усюди,

Убив він щойно графа Гвінемана.

Прошив умить щит білий проти серця

І на шматки порвав його кольчугу,

Занурив гострий спис між ребер влучно,

З коня прудкого скинув Гвінемана.

А ще убив Лорана й Джебоїна,

І владаря Нормандії Ричарда.

Кричать невірні: «Як Прецьйоз рубає!

Язичники, ми захист добрий маєм!»

Аой!

252

Чудовий вид у вершників арабських,

Бійців з Аргуйля, Окціанту, Басклю.

В бою вони відважно колють й б\'ються.

Та й франки не з лякливих, не здаються.

З обох сторін загинуло багато,

До вечора тривав бій безпощадний...

Великих втрат зазнали в ньому франки,

Скінчиться бій - ридатимуть до ранку.

Аой!

253

Французи та араби б\'ються люто.

Хто бачив, як тріски щитів летіли,

Як розбивались лати від ударів

Чи панцирі й шоломи з брязкотінням,

Трощилися списи з жахливим тріском,

Як вершники перевертались з сідел,

Хто чув, як там кричать від ран з хрипінням,

Той збереже про бій страшне видіння.

Цю битву витримать було вже важко.

І Балігант благає Аполліна,

І молить Тервагана й Магомета:

«Боги! Величні, я служив вам завжди!

Злотими ваші статуї зроблю всі!

Лиш дайте перемогу нам над Карлом!»