Слава ЗСУ!

Аой!

286

Тьєррі від рани тільки розлютився,

Відчув, як по обличчю кров стікає,

І вдарив Пінабела по шолому.

Його розкраяв до самого носа

І вибив мозок з голови додолу.

Упав на поле Пінабел безсило.

Удар цей вирішив всю долю бою.

Гукають франки: «Божий суд відбувся!

І Ганелон у зашморгу сконає,

А з ним і родичі його загинуть!»

Аой!

287

Отож Тьєррі взяв гору у двобої.

Тоді король наблизився до нього

У супроводі чотирьох баронів:

Тут герцог Найм, сміливий Одж\'єр-Данець,

Джефрейт з Анжу, Гільйом із міста Блея.

Обняв звитяжця щиро Імператор

І шубою втер кров йому з обличчя.

Відкинув закривавлену, взяв іншу.

З Тьєррі ж зняли весь обладунок слуги,

Допомогли на мула зручно сісти.

Всі з радістю верталися до міста,

А в Ахені прийшли до місця суду,

Який мав винести свій вирок правий!

ПОКАРАННЯ

288

Король знов кличе герцогів і графів:

«Сеньйори, як з заручниками бути?

Вони прийшли на захист Ганелона,

За Пінабела віддались в заставу».

Гукнули франки: «Всіх їх жде розправа!»

Тивуна кличе Карл свого, Басбрюна:

«Повісь усіх на дереві проклятім!

Я сивою клянуся бородою:

Бодай один втече - життя позбавлю!»

Той відповів: «Та виконаю точно!»

Покликав сотню слуг, вже тягнуть в\'язнів...

Всіх тридцятьох повісили як злиднів.

Так зрадник губить сам себе та рідних...

Аой!

289

От повернулися всі судді в місто.

Були тут алемани і баварці,

Бретонці, пуатвінці і нормандці.

З усіх найбільше франки вимагали

Ганебної для Ганелона смерті.

Тож четверню приводять буйних коней

И за руки й ноги в\'яжуть Ганелона,

Були ті коні дикі та шалені.

Четвірка слуг їх випустила разом

На луг, де випасалася кобила.

Запроданця там смерть лиха спіткала:

Розтягнуті, розірвані всі жили

І видрані із тіла руки й ноги,

А мураву червона кров зросила...

Так Ганелон сконав, лукавий зрадник,

Своїм щоб віроломством не хвалився.