Слава ЗСУ!

290

Коли король звершив свою відплату,

Покликав він єпископів французьких,

Прелатів алеманських і баварських:

І каже: «В нас є знатна полонянка.

Покута, молитви переконали -

Вже вірить в Бога і хреститись хоче.

Обряд справляйте, хай знайде спасіння!»

Відповіли: «Хрещені тут потрібні!

Багато при дворі достойних й знатних».

Зібрався натовп близ джерел столиці,

Хрестили в них Іспанії царицю.

Навернуту назвали Юліана -

З доброї волі християнка стала.

291

Звершився суд правдивий. Карл Великий

Угамував нарешті гнів свій грізний,

Вклав Божу віру в серце Брамімонди.

Минає день, і темна ніч надходить...

До сну готується король в покоях,

Та Гавриїл приніс послання Бога:

«Час, Карле! Знов збирай свої дружини!

Мерщій рушай в похід на Бірські землі.

Король Вів\'єн чекає допомоги,

Невірні місто Інф взяли в облогу.

На тебе християни уповають!»

Так не бажав Карл знов іти в похід цей...

Сказав: «О Боже, вже життя не миле!»

Ридає гірко, бороду рве сиву...

Тут і кінець настав Турольда джесті.

ПРИМІТКИ

1

...Карл, Великий Імператор... - Карл І (або Великий, 742- 814) - король франків з 768 p., імператор Заходу (або Франкської держави) з 800 р.

...провоював сім років... - насправді похід тривав кілька місяців (778).

...підкорив до моря... - історично неправильно, до моря Карл не дійшов. Це зробив його син Людовік Благочестивий, завоювавши Барселону (801).

...Сарагоса на горі... - географічна помилка, місто розташоване під горою.

...цар Марсілій... - мабуть, ім\'я вигадане; учені припускають, що це може бути спотворене ім\'я сарагоського царя Амороза, який просив Карла зробити його своїм ленником (809). Аполлін - один з олімпійських грецьких богів (Аполлон), культ якого християни приписували мусульманам.

Магомет - (бл. 570-632) - засновник мусульманства. Середньовічні проповідники вважали це вчення поганським, плутаючи мусульманську релігію з язичницькою. Тому в «П. про Р.» сарацини зображені язичниками і поклоняються «трійці» різних богів - Аполліну, Магомету і Тервагану.

Аой! - єдиного тлумачення цього вигуку, що повторюється після 158 тирад, не існує. Найімовірніше - це своєрідний приспів.

2

Франція-красуня - douce France («солодка», «ніжна», «чудова», «лагідна», «приємна Франція») - традиційний епітет для характеристики Франції в епічних поемах. Під самою Францією автор розуміє або всю імперію, включаючи германські землі, або маленьку область Іль-де-Франс (Париж).