Слава ЗСУ!

- Вони могли вже напасти. Але цього не зробили.

- Дружимо з ними? – Поцікавилася я.

- Дружимо.

Вадим відправив їм відповідь все на тій же мові Морзе:

- «Ми з миром, дружба, мир, дружба, мир».

Ми отримали відповідь:

- Поговоримо на поверхні? На планеті?

Ми відповіли:

- Так, поговоримо на поверхні планети.

Наші космічні кораблі виконали посадку одночасно з кораблем прибульців.

З нього виплили істоти, які майже не торкалися поверхні Землі, абсолютно голі і однотонно-білі. Вони дивилися на нас. Один з них підійшов до нас і доторкнувся обома руками до мене та Вадиму одночасно. І ми побачили…. Ми побачили загибель їх планети від величезного метеорита, їх обряди та присвячення, якісь ритуали з баченнями. І ще ми побачили, як з нашою планетою зіткнеться схожий метеорит, який викличе величезні цунамі. Побачили, як ці хвилі затоплять в мить все навколо. А впаде метеорит на іншу частину планети. А на тій території, де ми зараз, буде потоп, що уб’є багато живого.

- Вони ясновидці? – Запитала я.

І у мене в голові прозвучав мій голос, хоча я нічого не говорила, навіть сама собі розумово:

- «Так».

- Що робитимемо? – Поцікавилася я у Вадима.

- Побудуємо Ноїв ковчег. – Відповів Вадим.

- Коли це буде? – Я не заспокоювалася.

У мене в голові знову прозвучав мій голос:

- «Через один рік».

Вадим запитав:

- Хто Ви і навіщо Ви тут?

І знову у мене відповідь сама прозвучала в моїй голові:

- «Ви маєте рацію, ми ясновидці. Ми з планети пророків. Планету звали Хемма. Ми прилетіли вижити та знайти новий дім. Нас мало. І ми прийшли з миром. Ми ніколи не уміли воювати…. Нам забороняє нападати наша віра. Тому не змогли захиститися від метеорита. Ми Вам допоможемо в створенні вашої конструкції. І допоможемо вам врятуватися. Прийміть нас з миром. І ми поділимося з Вами нашими досвідом, уміннями, знаннями. На нашому космічному кораблі – ми всі. Більше ніде нас немає. Це те, що залишилося від нашого народу».

- Добре. Ми Вас приймаємо. Живіть у нас з любов'ю та пошаною до кожного жителя цієї планети. – Вадим продовжив. – Особливо до корінного населення Землі. Ми теж тут гості. І нас теж добре прийняли.

Ми взялися за свої справи. І тут я пригадала про Тамару:

- А як Тамара? Народила?

- Скоро дізнаємося. – Відповів Вадим.

Ми попрямували до входу нашого корабля та поспішили у відсік, де повинні були знаходитися Тамара з Аркадієм.

А там вже все відбулося: Тамара спокійно лежала, а на її грудях солодко спали два малюки.

Аркадій щасливо прошепотів:

- Хлопчик і дівчинка. Їм не заважатимемо.

І ми вийшли.

Розділ 36

Коли ми вперше побачили інопланетян з планети Хемма, то вони нам здалися просто однаковими. З часом ми стали розрізняти різницю. І навіть запам'ятали кожного по імені.