Слава ЗСУ!

- Чекаю тебе. – Відповів Вадим.

Ось я стою біля дверей капітана. Стукаюся. Мені Вадим відкриває і з такою радістю обіймає. Сценарій минулої ночі повторюється: зірвані речі  один з одного, гарячі об'ятія, пристрасні поцілунки, непристойні ласки і стислі долоні один одного на піке насолоди.

- Залишся. Не йди. – Попросив Вадим.

Я поставила будильник раніше. Мені ж треба ще встигнути прийняти ванну та переодягнутися в інший одяг. А цей одяг ж в моїй кімнаті.

Прокинулася. Одягнулася і попрощалася. Новий робочий день буде складним. Треба підготуватися. День буде присвячений зборам для тривалого виходу на поверхню планети.

Чим це все закінчиться – невідомо. Виходити з корабля будемо я і Вадим, і ще декілька чоловік. А що, якщо ми один одного втратимо? Це наша остання ніч на кораблі перед таким тривалим завданням на поверхні планети.

Робочий час пролетів швидко, непомітно.

Страшно перед невідомістю.

Я знову в своїй кімнаті. Завтра вихід на планету. Може не треба. Ні, я подзвоню.

Я беру трубку і говорю:

- Я до тебе прийду.

- Я тебе дуже чекаю.

Ось ми лежимо на ліжку і мовчимо. Вадим включив музику. Енігма.   Загадка – переклад з англійської мови.

Я подивилася на нього. Я хотіла сказати, але мені було важко. Я тихенько сказала: я тебе люблю.

Мовчання.

- Ти хочеш, щоб я щось відповів?

- Можеш не відповідати. Я сказала, тому що захотіла це сказати, а не для того, щоб отримати відповідь.

- Ти мені дуже подобаєшся. Але я не можу поки це ж сказати. 

Настав ранок. Ми вже стоїмо на капітановому містку. Вислуховуємо останнє розпорядження капітана.

Я їхатиму в тій же машині, що і капітан, оскільки ми зустрічаємося. Це було побажання капітана. Ніхто і не сперечався з ним.

- Ти достатньо узяла їжі? – Запитав мене капітан.

- Так.

- Візьми ще більше. – Попросив Вадим.

- Навіщо?

- Мені це потрібно.

- Добре.

Ми всі підготувалися і слідуємо до виходу.

Все. Пора.

Розділ 5

Ми стоїмо на поверхні планети. Я це небесне тіло називатиму Біла планета. Наукова назва дуже складна у вимові. Тому я просто назву її так – Біла планета.

У подорож узяли сімейні пари і тих, хто зустрічається. В цілях безпеки. І так цікавіше, і спокійніше за своїх других половинок. І якщо ми не зможемо повернутися назад – то продовжимо рід людський самі з тих, хто є. Звичайно, нас повинні будуть знайти, але хіба мало... Раптом пристрої ушкодяться і у нас, і на кораблі – і ми цілу вічність шукатимемо один одного.

Аналіз ґрунту показав, що тут повинні бути присутніми рослини, ось тільки де?

Пролітаючи, ми бачили щось схоже на оазиси рослинності серед білої пустелі. Але тільки не змогли їх засікти. Прилади їх не зафіксували. Приблизно знаємо, а де конкретно – незрозуміло. Але рухаємося в тому напрямі.